Архів новин за жовтень 2006 року

Чи то тиждень видався не сесійний, але обговорити перспективи впровадження в Україні другого, накопичувального, рівня пенсійної системи, створення цивілізованої системи професійних пенсій, а також трохи подискутувати про перспективи підвищення пенсійного віку до Мінпраці прийшла рекордна кількість експертів та чиновників із виконавчої влади.

Замість заявленого віце-прем'єра Дмитра Табачника головував міністр праці та соціальної політики Михайло Папієв. Якщо мені не зраджує пам'ять, у такому широкому складі "пенсійна" громадськість не збиралася вже більше року. А у присутності десятка телекамер - напевно, років зо два.

Тихо й непомітно пенсійна реформа пішла геть із української дійсності. Розвіялися надії на світле майбутнє, що їх на початку десятиріччя пов'язували з ухваленням двох базових законів - про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і про недержавне пенсійне забезпечення.

Як відомо, закони парламент ухвалив іще в липні 2003-го. Із 1 січня 2004-го в Україні мала стартувати серйозна реформа, що передбачала створення сучасної страхової трирівневої пенсійної системи. Починати планувалося із змін на першому (солідарному) рівні і введення третього рівня (недержавного пенсійного забезпечення). Тоді сподівалися, що другий, обов'язковий накопичувальний, рівень вдасться створити вже до 2007-го - коли буде виконано комплекс умов, записаних у "Перехідних положеннях" до закону про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Але 1 січня 2004-го урочистого старту не вийшло. Ще наприкінці листопада 2003-го ідею пенсійної реформи було змазано, якщо не сказати спаплюжено, постановою N1783 першого уряду Януковича. Нагадаю, що, урізавши - усупереч Держкомстату! - середню зарплату за 2002 рік, базовий для перерахунку пенсій мільйонам пенсіонерів, Кабмін дав підстави засумніватися в головному - чесності влади. Ну а коли владі не довіряють, яке вже тут соціальне реформування... Не став чимось особливим і запуск третього, добровільного накопичувального, рівня.

По-перше, з низки причин недержавні пенсійні фонди почали залучати кошти тільки в квітні 2005-го, тож бажаного синергетичного ефекту - хоча б у галузі інформування - із реформами на солідарному рівні не вийшло.

По- друге, ідея добровільного пенсійного страхування й досі не оволоділа масами. І не треба нам розповідати, що у цих мас мало грошей, аби добровільно відкладати їх на старість, - мовляв, саме тому сукупні активи нових НПФ (накопичення яких почалося з 1 квітня 2005 року) на сьогодні ледь перевищили 80 млн. грн.

Досить поглянути, як семимильними кроками приростають депозити в банках (із 1.04.05 по 1.10.06 вони збільшилися на 42,3 млрд. грн.), як зростають вкладення громадян у будівництво житла.

Тим часом уже третій рік в Україні точиться безпредметна суперечка - хто має взяти на себе фінансові витрати з проведення рекламно-роз'яснювальної кампанії про важливість недержавного пенсійного забезпечення. Ні держструктури (тобто бюджет), ні представники ринку платити категорично не бажають.

Остаточно ж "добив" широкомасштабну пенсійну реформу передвиборний крок із підвищення мінімальної пенсії до рівня прожиткового мінімуму для непрацездатних.

Почав Янукович, продовжили Ющенко і Ко, записавши цю норму до закону. І от уже два роки Пенсійний фонд України залишається глибоко дефіцитним (за майже рекордних у світовій практиці ставок відрахувань), а сукупні витрати на виплату пенсій коливаються на рівні 14-15% ВВП. Звісно, не можна не помітити й позитиву.

Нові пенсії вивели стариків із категорії найзлиденніших в Україні (але святе місце пусткою не буває, і тепер найбіднішими у нас стали працездатні - і працюючі! - люди з дітьми). Однак небачений стрибок пенсійних доходів одразу поховав розпочату диференціацію пенсій відповідно до стажу та трудового внеску (а заодно й бажання "витягувати" зарплати з тіні). Справді, навіщо такі жертви, якщо твій сусід, маючи удвічі менший виробничий стаж, одержить стільки ж, скільки й ти...

Час спливає, як вода в пісок. Незбалансованість доходів і витрат Пенсійного фонду досі не дає можливості продовжувати реформування, оскільки воно потребує значних коштів. Брак єдності, що став для українського політикуму та суспільства хронічним, не дозволяє сподіватися на прийняття непопулярних пенсійних заходів, яких, попри полум'яні промови "захисників народу", українцям не уникнути. Ідеться, приміром, про давно перезрілу необхідність поетапно підвищувати пенсійний вік для жінок.

Доходить до того, що цього заходу, немов вищої міри покарання, бояться навіть чиновники від соціальної сфери, які не можуть не розуміти реальної ціни зволікань. Коли в червні ц.р. із надр Мінпраці вийшов перший законопроект, що передбачав надзвичайно повільне підвищення жіночого пенсійного "цензу" до 60 років (по три місяці на рік, починаючи з 1 січня 2009 року) і збільшення - також по три місяці на рік - "жіночого" страхового стажу до 25 років, представники міністерства категорично відмовилися підтвердити для преси своє авторство...

Додайте до цього і ще одну особливість нашого часу: у моді не професіоналізм, а популізм.

Головне - якомога більше апломбу. Можна без збитку для авторитету боротися за зниження - зараз і негайно - ставки "пенсійного податку" на 10, а то й 15 відсоткових пунктів, умовчуючи, що тоді доведеться або знижувати пенсії, або запроваджувати нові податки, або, даруйте за цинізм, "мінімізовувати" чисельність пенсіонерів.

Можна лити крокодилячі сльози за долею "пригноблених" українських підприємців, забувши, що ці облагодіяні єдиним податком люди практично прирікають себе на мінімальну пенсію по старості. І держава вже понад п'ять років ніяк не запропонує реального механізму захисту їхніх пенсійних інтересів.

На засіданні Координаційного центру голова Пенсійного фонду України Борис Зайчук сказав, що його жахають деякі цифри.

Вдумайтеся - внески, достатні для одержання в старості нормальних пенсій, зараз сплачують лише 9 млн. осіб. Із 20 із лишком мільйонів економічно активного населення. Тож ситуація 2006-го - лише квіточки, якщо країна терміново не отямиться. Спроба номер два? Отже, пенсійна реформа повертається. На щастя, не на порожнє місце. Так уже влаштовані вчені й експерти, що навіть у не найкращі для реформ часи вони не припиняють напрацьовувати варіанти майбутніх змін.

Стратегію розвитку пенсійної системи в Україні на період 2006-2016 років вдалося навіть ухвалити на рівні Кабміну в грудні 2005 року. Я не в змозі перелічити й десяту частину всіх правильних і своєчасних заходів, запропонованих у цьому документі. Скажу лише, що на короткострокову перспективу (2006-2009 рр.) серед перших десяти пунктів значилися і запровадження єдиного соціального внеску, і визначення розміру пенсій працюючих пенсіонерів з урахуванням їхніх доходів від зайнятості, і вдосконалення списків N1 і N2, і переведення на загальну систему пенсійного страхування військових...

Сприятливий у демографічному сенсі період 2008-2009 років пропонувалося використати для впровадження другого, накопичувального, рівня пенсійної системи (якщо на той час буде ліквідовано дефіцит ПФ). А "перегляд пенсійного віку відповідно до тривалості життя" планувався лише в середньостроковій перспективі - не раніше 2010 року. Усе начебто чудово, однак саму Стратегію було схвалено лише розпорядженням Кабінету міністрів, що загалом відбивало місце пенсійної реформи в системі пріоритетів уряду і робило її реалізацію необов'язковою.

З тієї ж опери - і контроль, покладений на Міністерство праці. Хіба що в страшному сні може привидітися, як його керівник стукає кулаком по столу міністра фінансів, вимагаючи виділення коштів на пенсійні реформи в повному обсязі...

Другий документ, уже конкретніший і рясно приправлений цифрами, з'явився у вересні 2006 року - у рамках огляду стану державних фінансів України, який було підготовлено Світовим банком. Цілий розділ так і називався - "Повернути пенсійну реформу на порядок денний".

Аналізуючи пропозиції Стратегії і практичні дії уряду, експерти Банку належним чином оцінили зусилля щодо зменшення дефіциту Пенсійного фонду. Але подальші плани уряду видалися їм недостатньо радикальними, аби можна було сподіватися на довгострокову фінансову стабільність ПФ. Щоб цю стабільність забезпечити, було запропоновано кілька рецептів.

Серед них - підвищення пенсійного віку для жінок (по шість місяців на рік, починаючи з 2010-го); припинення підвищення пенсій до прожиткового мінімуму для працюючих пенсіонерів; збільшення страхового стажу для чоловіків і жінок (відповідно до 35 і 25 років).

А от із зниженням ставки єдиного соціального податку, якщо його в Україні таки запровадять, пропонувалося не поспішати. Такий крок, на думку експертів СБ, можливий лише а) після розширення бази сплати пенсійних внесків; б) одночасно або після впровадження другого, накопичувального, рівня пенсійної системи. Інакше кажучи, коли реформа не буде комплексною - то й ефекту годі чекати. Передбачаю обвинувачення на адресу занадто заповзятих закордонних порадників, котрі не знають і знати не хочуть реального життя в Україні.

За великим рахунком, аніж критикувати, краще подякувати людям, котрі виконали замість українських держструктур таку серйозну аналітичну роботу. А до рекомендацій (саме такий статус мають висновки дослідження) ми можемо дослухатися чи не дослухатися.

Це наш, український вибір.

Третій варіант реформи нині лише народжується, і його наразі складно назвати цілісним. Як, утім, і урядовим: на засіданні Координаційного центру з пенсійної реформи його подано з ініціативи Мінпраці. Чи брав участь у роботі Мінфін, сказати важко, хоча без підтримки головного фінансового відомства країни будь-які плани з пенсійного реформування можна відразу ж вішати на цвях.

По суті, членам Координаційного центру було запропоновано обговорити лише три теми. Перші дві - впровадження в Україні другого, накопичувального, рівня та проект закону (N2167) про обов'язкову професійну пенсійну систему, який уже перебуває у Верховній Раді. Третє питання на порядку денному називалося досить симптоматично - "Опрацювання сучасних підходів до встановлення пенсійного віку".

Відчуйте відмінність між "анонімним" варіантом законопроекту часів міністра Саханя, рекомендаціями Світового банку та м'яко-обтічною позицією нинішніх міністерських чинів. Про професійну пенсійну систему розмова особлива. Переведення потенційних одержувачів пільгових пенсій за списками N1 і 2 (молодше 31 року) на "обслуговування" в корпоративні чи професійні НПФ - крок, безумовно, логічний. Але він потребує детального опрацювання. Не додає оптимізму сама поява законопроекту як депутатського, причому від імені народних обранців, мало пов'язаних із пенсійними проблемами в країні. У минулі роки ми вже неодноразово встигли переконатися, що бодай точкові успіхи на фронті пенсійного реформування можливі лише в результаті міцної співпраці між урядом (не лише галузеве міністерство!), профільними комітетами ВР та експертною громадськістю. Те, що законопроект подавався не Кабміном і не як першочерговий, - це знов-таки симптоматично. А от інша особливість документа просто зобов'язує запідозрити чиєсь бізнес- замовлення. Інакше який сенс 15 сторінок(!) тексту присвячувати правилам діяльності саморегулівної організації (із координаційною радою, президією, дирекцією тощо), котра нібито має контролювати операторів ринку професійних пенсій? Хтось із чиновників готує собі тепленьке містечко, зазіхаючи на повноваження Держфінпослуг?

Проте набагато більший інтерес - передусім через масштабність змін - викликає наразі ще не внесений у Верховну Раду законопроект про запровадження в Україні другого, обов'язкового накопичувального, рівня пенсійної системи.

У найзагальніших рисах ідея другого рівня є простою. Замість того, аби всі 32% нарахувань на зарплату кожного працівника спрямовувати до загального пенсійного казана, туди направлятиметься лише частина - щоправда, більша. А іншу частину, спочатку дуже незначну, роботодавець перераховуватиме на накопичувальний пенсійний рахунок працівника в Накопичувальному фонді (НФ). Що це за монстр такий, у нас іще буде нагода поговорити, а поки лише зазначу: державних накопичувальних фондів на другому рівні пенсійної системи, на зразок того, що створюється в нас, у світі чомусь лише два - у Болівії (та й то крихітний) і в Сінгапурі. Український буде третім.

Відповідно до проекту, учасниками обов'язкової накопичувальної системи (не залишаючи, як ми вже сказали, повністю солідарної) зможуть стати лише особи не старше 40 років.

Якщо цю норму схвалять депутати і якщо запуск НФ справді відбудеться з 1 січня 2009 року, удача посміхнеться всім, хто народився після 1 січня 1969-го. Хоча раніше обговорювали й м'якші варіанти, зокрема, можливість вибору системи для осіб у віці, близькому до граничного, і віковий ценз у 45... Гроші, що надійшли на індивідуальний рахунок у НФ, не можуть витрачатися на нинішніх пенсіонерів. Але не можуть вони й лежати мертвим капіталом, чекаючи свого часу.

Гроші треба інвестувати - чи то в банківські депозити й державні цінні папери (з досвіду багатьох європейських країн, на ці види інвестування зазвичай припадає понад 2/3 вкладень), чи то в іпотечні, муніципальні папери, акції та облігації підприємств.

Як краще інвестувати - це професійне питання на засіданні Координаційного центру наразі не обговорювався. Зате зачіпалися два інші, що лежать, так би мовити, на поверхні. Коли відрахування до Накопичувального фонду розпочинати (та чи готова до цього Україна) і який саме відсоток відраховувати - аби, з одного боку, не оголити солідарну систему фінансово, а з іншого - аби платник внесків встиг накопичити серйозну суму на власну пенсію. Коли й почім

Уряд пропонує як слід підготуватися й запускати другий рівень із 2009 року, поступово нарощуючи ставку відрахувань: у 2009-му - 2%, 2010-му - 3, 2011- му - 4 і т.д., аж до 7% у 2014-му. У фахівця представництва Світового банку Катерини Петрини напоготові контраргумент: 2009-й надзвичайно політично небезпечний.

Після виборів Україна може отримати зовсім іншу фіскальну систему. До того ж розпочинати, переконана експерт, слід із відрахування не менше 4%, інакше накопичення буде неефективним. А краще відразу з 7%. Досвід наших сусідів, зокрема Хорватії та Угорщини, котрі планували нарощувати ставку відрахувань на обов'язкове накопичення поступово, свідчить, що вони так і не зрушили з початкового рівня. А в Словаччині, за даними Банку, взагалі всерйоз обговорюють плани, як би цю ставку відрахувань знизити.

Окремо слід сказати про те, наскільки значною і дорогою є підготовча робота. Йдеться навіть не про невідворотну необхідність (у разі впровадження другого рівня) збільшувати зарплату працівників, бо відрахування до НФ здійснюватимуться з їхнього заробітку.

Візьмімо бік технічний. Відповідно до законопроекту, знадобиться а) створення науково- технічного комплексу для системи збирання внесків до НФ; б) розробка системи автономного доступу застрахованих осіб до електронної інформації про стан їхніх особистих рахунків; в) введення в експлуатацію системи персоніфікованого обліку страхових внесків, сумісної з базою даних застрахованих осіб і системою автоматизованої звітності; г) проведення тендерів із відбору радника з інвестиційних питань, компаній з управління активами, банка-зберігача й аудитора НФ...

Розрахунків учасникам Координаційного центру не надали, але, по всьому, йдеться не про одну сотню мільйонів доларів. Для порівняння: лише на створення системи недержавного пенсійного фонду бюджетників, котрий обслуговуватиме в кілька разів меншу кількість учасників, Мінфін готується виділити 2007 року 200 млн. грн. на поворотній основі. Хоча взагалі не факт, що НПФ бюджетників, заснований на такій хисткій законодавчій базі, як урядова постанова 2004 року, колись запрацює і що вкладені гроші повернуться до казни.

Бачачи, що практично на кожну тезу законопроекту знаходиться переконливий контраргумент, голова ПФ Борис Зайчук висловився за негайне створення робочої групи та всебічне опрацювання тексту документа. Тож безліч дискусій іще попереду, і хтозна, можливо, й 2009 року не буде поставлено крапки в розпочатій нині дискусії по суті. Судячи з реакції деяких експертів, не всім сподобалася недостатньо глибока дискусія, неможливість розібрати документи "до гвинтиків". Не всі згодні і з поміркованістю Мінпраці в тому, що стосується планів створення другого рівня, підвищення пенсійного віку, вирішення інших гострих питань. Можливо, справа у повноваженнях міністерства, працівники якого знають "власне місце" та звикли діяти в рамках жалюгідних бюджетних ресурсів?

Як змусити Координаційний центр із пенсійної реформи виробляти справді глобальні рішення? Кілька разів уже говорилося, зокрема й на сторінках "ДТ", що засідання Центру є сенс проводити під егідою не міністра соціального блоку й не гуманітарного віце-прем'єра, а людей, наділених реальною владою, - прем'єра чи першого віце-прем'єра. І взагалі треба думати над тим, хто здатен реально очолити пенсійну реформу. Не знайдемо такого "камікадзе", забалакаємо справу й до 2010-го, і до 2015-го...

"Другий рівень пенсійного забезпечення, тобто накопичувальна система, перш за все має бути популяризована серед громадян, оскільки це перша система, яка передбачає відповідальність кожного громадянина за своє майбутнє",

За його словами, накопичувальні рахунки є індивідуальними і через десть років людина зможе скористатися цими коштами на власний розсуд. "Відповідно людина буде дуже пильно дивитися, куди саме інвестуються ці кошти, як вони зберігаються. Тобто є певні механізми як слідкувати за тим, куди ці гроші йдуть, і вони передбачені в законі", - зазначив Ю.Гаврилечко. Також він повідомив, що існуюча солідарна система вже не витримує навантаження. Зараз на 1000 працюючих приходиться 900 пенсіонерів. Поступово це співвідношення погіршиться. Тому громадяни, які вийдуть на пенсію через 10-15 років, щоб отримати трохи більшу пенсію, "повинні почати накопичувати щось самостійно". Крім того, експерт розповів, що завдяки цій системі вдасться вивести частину зарплати з тіні. "Тому що людина буде знати, якщо вона отримає малу зарплату, відповідно 7% від 375 грн. - це майже не гроші", - додав Ю.Гаврилечко. Експерт відзначає, що "на цей час люди не зовсім розуміють нащо це потрібно, тому, якщо їх не проінформувати про всі переваги системи контролю над цією системою та про передумови її запровадження, можуть виникнути певні перестороги чому забираються ще якісь додаткові відсотки з заробітної плати". Нагадаємо, Міністерство праці і соціальної політики розробило законопроект "Про запровадження накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та внесення змін до деяких законодавчих актів України", який передбачає запровадження другого рівня пенсійного забезпечення. Згідно з законопроектом, з 1 січня 2009 р. застраховані особи, молодші 40 років, перераховуватимуть 2% страхових внесків до Накопичувального фонду. Паралельно розглядається варіант поступового підвищення рівня страхових внесків з 2% у 2009 році до 7% у 2014 році.

За його словами, відповідні законопроекти доопрацьовують в координаційному центрі з питань пенсійного реформування. У разі підтримки Парламентом, з дві тисячі дев'ятого року Уряд запровадить накопичувальну систему державного пенсійного страхування та єдиний соціальний внесок із зарплати на майбутню пенсію. Працівники в майбутньому отримуватимуть пенсію в залежності від розміру власних відрахувань за час роботи.

24 жовтня у Міністерстві праці та соціальної політики відбулося засідання Координаційного центру з питань здійснення пенсійної реформи. Ішлося про запровадження накопичувальної системи загальнобов'язкового державного пенсійного страхування, створення професійної пенсійної системи як передумови для розвитку недержавних пенсійних фондів, а також про сучасні підходи до підвищення пенсійного віку. Міністр праці та соціальної політики Михайло Папієв прокоментував представникам ЗМІ деякі питання пенсійного забезпечення в Україні. Він наголосив, що створення накопичувальної системи загальнобов'язкового державного пенсійного страхування і професійної пенсійної системи передбачено у базовому законі, і це слід зробити, як мінімум, у 2009 році. "Солідарна система, яка зараз працює, є достатньо вразливою через демографічну ситуацію, пояснив міністр. -Держава має робити рішучі кроки для того, щоб пенсійне забезпечення наших громадян тільки покращувалося. Це сталося внаслідок подій 23-24 грудня 2004 року, коли Верховна Рада внесла зміни до базового закону, і таким чином було запроваджено зрівнялівку в пенсіях. Сьогодні потрібно зробити так, щоб пенсія громадян України залежала, в першу чергу, від страхового стажу і внесків, які людина зробила". Міністр також зазначив: "У пенсійному забезпеченні на наступний рік треба налаштуватися на позитивні очікування, тому що проектом закону про державний бюджет передбачається тричі провести перерахунок пенсій у бік підвищення в зв'язку із зростанням прожиткового мінімуму та з 1 березня - з огляду на зростання розміру середньої заробітної плати у 2006 році". Крім того, планується, що виплата пенсій військовослужбовців здійснюватиметься у Пенсійному фонді, що відповідає світовій практиці. Також Кабінет Міністрів, як далі зауважив Михайло Папієв, працює разом із Верховною Радою, вивчаючи деякі нюанси запропонованого урядом обмеження пенсій для працюючих пенсіонерів. Міністр уточнив з цього приводу: "Ми розглядаємо питання військових пенсіонерів і тих, кому призначено пенсії згідно із законом про науково-технічну діяльність, а також питання, пов'язані з тими категоріями громадян, які мають пенсії за спеціальними законами, в тих галузях, стосовно яких слід прийняти зважене рішення". Заступник Міністра праці та соціальної політики Олена Гаряча висловила переконання, що найкращим періодом для запровадження накопичувальної системи є 2008-2009 рік, - саме в цей час буде більш-менш оптимальний варіант співвідношення кількості працюючих і пенсіонерів. За словами Олени Гарячої, цьому має передувати запровадження в 2008 році єдиного соціального внеску, - саме на такому сценарії наполягатиме Мінпраці. Поки що вивчається, якому з двох варіантів створення накопичувальної системи слід віддати перевагу. Завдяки запровадженню накопичувальної системи, як наголосила заступник міністра, будемо мати "брутизацію" зарплати. Щоправда, профспілки і роботодавці мають свої застереження стосовно того, як саме це слід зробити. Проте, як наголосила Олена Гаряча, в них є розуміння, що необхідно підняти розмір заробітної плати з урахуванням економічного стану підприємств. Заступник міністра праці також передбачає, що при створенні накопичувального фонду, до якого перераховуватимуть 7 відсотків пенсійних внесків, у Пенсійному фонді може виникнути дефіцит коштів. Тому вона висловилася на користь більш м'якого варіанту реформування, за якого до накопичувального фонду буде вноситися 7 відсотків, але поступово, починаючи з 2 відсотків внесків, із щорічним їх збільшенням на 1 відсоток. На економічному аспекті цього реформування наголосив голова правління Пенсійного фонду Борис Зайчук. "По-перше, пенсії повинні бути не нижче прожиткового рівня, - зазначив він, по-друге, темпи зростання ВВП повинні бути не менше 2 відсотків". Учасники наради , крім того, вислухали доповідь заступника директора Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, доктора економічних наук Елли Лібанової. Вона обгрунтувала свою позицію щодо необхідності підвищення пенсійного віку для жінок демографічними даними. "У нас п'ятирічних дівчаток менше, ніж 75-річних жінок", - зазначила науковець. Крім того, як наголосила Елла Лібанова, вже сьогодні пенсія, зароблена жінкою, становить 50 відсотків пенсії чоловіка. На окремі аспекти функціонування недержавних пенсійних фондів звернули увагу член Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку Сергій Бірюк та голова Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг Валерій Альошин. У нараді взяли участь народний депутат Ірина Антипенко (Партія регіонів), яка є одним із авторів законопроекту "Про обов'язкову професійну пенсійну систему", та голова парламентського Комітету в справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів Петро Цибенко. Він, зокрема, висловився за більш глибоке опрацювання питань пенсійної реформи, аби пропоновані до розгляду закони ефективно працювали на практиці.

Реформування пенсійної ситеми не за горами. Міністр праці та соціальної політики Михайло Папієв повідомив, що відповідні законопроекти доопрацьовуть в координаційному центрі з питань пенсійного реформування. У разі підтримки парламенту - з дві тисячі дев'ятого року уряд запровадить накопичувальну систему державного пенсійного страхування та єдиний соціальний внесок із зарплати на майбутню пенсію. Тобто працівники отримуватимуть пенсію відповідно до власних відрахувань протягом часу роботи. Ці кошти будуть інвестуватися в економіку спеціальними компаніями з управління активами, контролюватиме їх Пенсійний фонд та уряд. _ Приватні підприємці змушені будуть подбати про легалізацію своїх доходів. Адже до пенсійного фонду відраховуватимуть від двох до семи відсотків від офіційного заробітку. Михайло Папієв, міністр праці та соціальної політики: "Близько п'яти мільйонів громадян України які сьогодні працюють або на спрощеній системі оподаткування, або які працюють на підприємствах які сплачували фіксований сільськогосподарський податок...зараз може їх не так це цікавить як ті проблеми які можуть їх очікувати з настанням пенсійного віку".

Міністерство праці та соціальної політики реінкарнувало законопроект "Про єдину систему збору та обліку внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" і тепер очікує його ухвалення. В планах - почати новий рік вже з цим законом. Щодо цього, за словами народного депутата і голови ради підприємців при Кабміні Ксеніїї Ляпіної, є спеціальне доручення уряду. А почалося все ще восени 2002 року, коли був підготовлений і направлений на розгляд до ВР перший законопроект з цієї серії - "Про єдиний соціальний податок". (Автори нинішнього варіанту наголошують на тому, що це буде саме внесок, а не податок, і просять не плутати ці два поняття.) Причини, які привели до розробки цього законопроекту, залишаються актуальними і сьогодні - виведення бізнесу і, відповідно, заробітної плати з розряду "тіньових" у розряд "прозорих" економічних явищ. Проект у парламенті не пройшов. Та буквально за кілька місяців був поданий новий законопроект "Про єдиний соціальний внесок", а наступного року - "Про єдиний соціальний внесок і адміністрування збору і обліку єдиного соціального внеску". Однак особливого інтересу в парламентаріїв ці документи, як і три наступні на цю ж тематику, не викликали. Сьогоднішній законопроект, як і попередні, передбачає замість чотирьох адрес (Пенсійний фонд, фонди страхування від безробіття, тимчасової втрати працездатності та від нещасного випадку на підприємстві) єдине відрахуванння із заробітної плати на соціальні цілі, а вже далі держава розподілятиме кошти по всіх необхідних соціальних фондах. Що вона матиме з цього? Досконалішою буде система обліку коштів на соціальний захист населення, а отже, на думку авторів законопроекту, держава зможе ефективніше контролювати і управляти цим капіталом. Крім того, ця реформа, зокрема, повинна посприяти зменшенню тіньового сектору заробітної плати. Для цього передбачається зменшити розмір єдиного соціального внеску в порівнняні з сумою нинішніх соціальних відрахувань. За словам заступника міністра праці та соціальної політики Олени Гарячої, в цій реформі зацікавлені як роботодавці, так і працівники. Пояснила вона це так: "Для роботодавців це - зменшення адміністративних витрат, для працівників - прозора система: скільки ти заплатив, стільки ти і отримаєш, бо буде вестится персоніфікований облік". Державний реєстр соціального страхування міститиме інформацію про платників єдиного соціального внеску і реєстр застрахованих осіб у вигляді електронних документів, затверджених електронними підписами. Крім того, за словами Гарячої, у разі затвердження цього законопроекту буде введена накопичувальна система пенсій і соцвиплат, які нараховуватимуться з урахуванням даних єдиної електронної бази. Заступник міністра вважає цю систему досить ефективною і дієвою: "Кожна застрахована людина матиме накопичувальний рахунок, який буде її власністю. З посвідченням соціального страхування можна буде в будь-який момент перевірити відрахування на особистий рахунок". Гаряча підкреслює, що уряд внесе цей законопроект в Раду до першого грудня, і тоді введення накопичувальної системи можливе вже у 2008 році. На думку Гарячої, вже наступного року до соціального фонду має надійти близько ста мільярдів гривень. Водночас Мінпраці зорієнтоване на те, щоб зменшити навантаження на роботодавців. Як один із варіантів, пропонується перерозподілити відрахування із зробітної плати: зменшити долю роботодавців і збільшити - найманих працівників. Замість нинішніх 38% роботодавець платитиме 29%, а працівник - 16,4% замість 3,5%. Тим часом в експертному співтоваристві навіть мають намір і далі вести роботу в цьому напрямі. Як зазначає Тетяна Зацерковна, яка вела робочу групу в Раді підприємців України при Кабміні з питаняь єдиного соціального внеску та спрощеного оподаткування, слід "розподілити тиск на Фонд оплати праці між работодавцем і найманим працівником". "Якщо ставка єдиного соціального внеску становитиме приблизно 34%, то 17% буде виплачувати роботодавець і 17% - працівник, - пояснює вона і додає, що більше платити до соціальних фондів доведеться не лише найманим працівникам: - Для підприємців цей законопроект передбачає, що обкладатися будуть суми їхніх доходів, і при цьому сума єдиного соціального внеску не може бути меншою за суму мінімальної заробітної плати". Максимальна величина внеску становитмие 15 прожиткових мінімумів. Залишається дочекатися, чи матиме цей законопроект успіх у парламенті. Адже не виключено, що й він поповнить ряди своїх "старших братів"

Запровадження нагромаджувальної системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування та впровадження професійної пенсійної системи є необхідними заходами пенсійної реформи. Таку думку висловив міністр праці та соціальної політики України Михайло Папієв під час засідання Координаційного центру з питань здійснення пенсійної реформи, повідомляє кореспондент Укрінформу.

На думку міністра, солідарна пенсійна система, яка функціонує в Україні, залежить від демографічної ситуації і тому є дуже вразливою. "Ми - старіюча нація, тому держава має вжити рішучих заходів, щоб у майбутньому пенсійне забезпечення наших громадян тільки покращувалося", - наголосив М.Папієв. Він також зазначив, що потрібно запровадити диференціацію пенсій, які б залежали від страхового стажу, від того періоду, за який здійснювалися пенсійні внески, та від розміру заробітної плати, з якої сплачувалися внески.

Як повідомила заступник міністра праці та соціальної політики Олена Гаряча, оптимальним варіантом терміну запровадження нагромаджувальної системи є 2009 рік. "У проекті пенсійної реформи робоча група запропонувала починати її не пізніше 1 січня 2009 року, але не виключаємо, що це станеться раніше - у 2008-му", - зазначила вона. За її словами, робоча група з підготовки проекту виходила з того, що 2008 року вступає у дію Закон "Про єдиний соціальний внесок". "Після старту єдиного соціального внеску ми зможемо розпочати впровадження накопичувальної системи", - наголосила О.Гаряча.

Відповідаючи на запитання журналістів, Михайло Папієв, повідомив, що у проекті Закону "Про державний бюджет" наступного року передбачається триразовий перерахунок пенсій у бік підвищення у звязку зі зростанням прожиткового мінімуму, а також 1 березня планується ще перерахунок на 20 відсотків від темпів зростання заробітної плати у 2006 році. Стосовно ж пенсій військовослужбовців Михайло Папієв повідомив: "Планується, щоб нарахування пенсій військовослужбовцям здійснювалося в Пенсійному фонді. Це світова практика. Нам треба відійти від минулого, коли кожна галузь створювала свої обліки, власні нарахування і внески".

Міністр також запевнив, що уряд не планує підвищення пенсійного віку. "Хоча і науковці, і міжнародні організації рекомендують Україні розглянути це питання, особливо підвищення пенсійного віку для жінок, однак я гарантую, що наступного року жодних змін не буде", - наголосив М.Папієв.

Міністерство праці і соціальної політики розробило законопроект, який передбачає введення другого рівня пенсійного забезпечення. Про це РБК- Україна повідомили в прес-службі міністерства. Зараз законопроект "Про введення накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і внесення змін до деяких законодавчих актів України" направлено на опрацьовування міністерствам і відомствам. Цей законопроект передбачає перерахування з 1 січня 2009 р. застрахованими особами, молодшими 40 років, 7% страхових внесків до Накопичувального фонду. Крім того, закладені організаційні аспекти, які необхідно здійснити до введення другого рівня пенсійної системи, і зміни до законодавчих актів України, які пов'язані з функціонуванням накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Нагадаємо, що недавно міністр праці і соціальної політики Михайло Папієв повідомив, що необхідно прискорити введення трирівневої пенсійної системи. Трирівнева пенсійна система включає солідарну систему, яка існує сьогодні, накопичувальну і недержавний пенсійний фонд для працівників бюджетної сфери, створення якого передбачене в проекті бюджету-2007.

На сьогодні з ініціативи Уряду продовжується тиск на соціальні гарантії пенсіонерів силових структур. Зокрема, йдеться про те, що на виконання доручення Кабміну Міністерством праці та соціальної політики підготовлено проект Закону України "Про державне пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", який надійшов на погодження і доопрацювання до відповідних міністерств та відомств. Цим законопроектом на заміну діючого Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" пропонується обслуговування пенсійного забезпечення військових пенсіонерів передати до Пенсійного фонду України. А це - не просто формальність, як здається на перший погляд, а серйозна проблема, нехтування якою може в перспективі викликати серйозні негативні наслідки. Згаданий крок неодмінно призведе до реального руйнування чітко налагодженої системи пенсійного забезпечення пенсіонерів силових відомств. Адже на сьогодні у Пенсійному фонді немає кваліфікованих спеціалістів з питань пенсійного забезпечення військових пенсіонерів, а якість роботи самого фонду викликає серйозні нарікання людей похилого віку. До речі, на сьогодні у Пенсійному фонді України на обслуговуванні вже перебуває понад 14 млн. пенсіонерів. Низові - районні та обласні відділи перевантажені роботою. Свідченням чого є довжелезні черги в цих установах. А що ж станеться після того, коли до вже існуючих додасться ще більше 600 тисяч військових пенсіонерів зі своїми специфічними проблемами? Так звані юристи Кабінету Міністрів, Мінпраці в порушення конституційних та існуючих юридичних норм закладають окремий порядок перерахунку раніше призначених пенсій на умовах визначених Кабінетом Міністрів України, а не Законом, що практично ставить матеріальний стан ветеранів в залежність від політичної та економічної ситуації в державі. Свідченням того є те, що проектом передбачається проведення перерахунку раніше призначених пенсій, навіть при скасуванні окремих надбавок чи доплат. Також пропонується вилучення пенсійної доплати з грошового забезпечення, з якого обчислюються пенсії, що призведе до заниження розмірів пенсій в середньому на 35%-50%. Так, наприклад, у колишнього слідчого з розкриття особливо тяжких злочинів, якому нараховано з урахуванням пенсійної доплати пенсію у розмірі 2118 грн., вона без пенсійної доплати уже становитиме 1407 грн., тобто на 35 відсотків менше. Така "гарантія" пенсійного забезпечення понад 160 тисяч колишніх працівників органів внутрішніх справ змусила нас вийти 18 жовтня на мітинг до Верховної Ради України. Ми категорично проти надуманих новацій урядовців, які хочуть за рахунок пенсіонерів вирішити фінансові проблеми і наполягаємо на збереженні існуючого порядку призначення та обчислення пенсій пенсіонерам органів внутрішніх справ, скасувавши відповідні положення пропонованого законопроекту, які можуть привести до росту соціальної напруги в середовищі ветеранів. Скажіть, чи для того все життя міліціонер ризикував життям, щоб після виходу на пенсію, його ставили на межу зубожіння?

13 жовтня 2006 р. в місті Києві відбувся "круглий стіл" на тему "Перспективи запровадження єдиного соціального внеску в Україні".

Представники бізнес-асоціацій, профспілок, Мінпраці та народні депутати обговорювали проект Закону України "Про єдину систему збору та обліку внесків на загальнообов'язкове державне страхування".

"Тема єдиного соціального податку обговорюється вже 5 років. У 2005 році ми підійшли практично до підготовки законопроекту і мали надію на те, що незабаром він буде поданий у ВР. Та тоді ця ідея не знайшла належної підтримки, а процес розробки відповідного документа затягнувся через різні політичні події. Наразі знову, наскільки мені відомо, уряд дав доручення розробити до 1 грудня проект закону і про спрощену систему оподаткування, і про єдиний соціальний внесок. Отож я думаю, що зараз, як ніколи, важливо виробити спільну позицію, щоб ми змогли внести в цей закон якнайбільше норм, на які дійсно очікує суспільство. А оскільки останнім часом я дуже багато їжджу по різних регіонах України і зустрічаюсь з підприємцями, то можу сказати, що практично всі підприємці ставлять запитання про те, коли ж буде єдиний соціальний внесок. Адже ця можливість уже неодноразово обговорювалася й отримала певний резонанс. Отже, дуже важливо, щоб ми з вами знайшли форму, яка дійсно буде прийнятною і доцільною, яка нестиме в собі позитив, яка і державі дозволить не втрачати надходження і забезпечувати всі соціальні зобов'язання, і роботодавцям принесе якесь полегшення. Ми склали проект резолюції, яка містить досить радикальні пропозиції. Адже наша делегація підприємців у черговий раз з'їздила до європейських країн і ще раз упевнилася, що єдиний соціальний внесок (а, до речі, така норма діє в багатьох країнах Європейського Союзу), розділяється між роботодавцем і найманою особою, стаючи таким собі стимулом до того, щоб не тільки підприємець, але й наймана особа також переживала за свій соціальний внесок і контролювала, на що він витрачається. Адже відомо: якщо працівник знає, що це він сплатив цей внесок, то він значно більш ревно ставитиметься до цього, ніж якщо він знає, що роботодавці щось там сплачують чи не сплачують. Як правило, наймані працівники не надто цікавляться цим фактом. Отже, нам здається, що Україна має повернутися до ідеї, яку ми обговорювали ще 5 років тому. Це європейський шлях, і непотрібно тут винаходити наш український велосипед, тому що є ефективна форма сплати соціальних внесків. Вона і роботодавцеві полегшує життя, і найманого працівника перетворює на зацікавлену особу. Він починає цікавитися долею своїх соціальних внесків. Тому я прошу всіх промовців дискутувати з приводу цих питань, але також і з приводу проекту резолюції, щоб потім ми змогли його зробити публічним документом, надіслати в Кабінет Міністрів, Міністерство праці та соціальної політики, яке є головним розробником і виконавцем цього пункту доручення. Хотілось би, щоб наш "круглий стіл" справив потужний вплив на процес підготовки законопроекту."

"Я хотіла би звернути увагу на основні аспекти законопроекту, який ми сьогодні будемо обговорювати. Я розумію, що, можливо, не всі уважно прочитали цей документ, тому дозволю собі трохи нагадати про коментарі, які були надані нашою робочою групою, що працювала при Раді підприємців при Кабінеті Міністрів України. За законопроектом, який сьогодні розглядається, зберігається попередня база оподаткування, що визначається на основі закону України "Про працю", тобто фонд оплати праці, включаючи основну та додаткову заробітну плату. А водночас законопроектом передбачається розширення цієї бази, що здійснюється для таких виплат, як допомога у зв'язку з утратою працездатності, вагітністю і пологами. За рахунок розширення податкової бази, як у нас написано в пояснювальній записці, з тих, хто працює за єдиним соціальним податком, передбачається отримати додаткові кошти в розмірі 3 мільярди гривень на рік. Хто ж у нас є платником цього податку за законопроектом "Про єдиний соціальний внесок"? Це роботодавці, фізичні особи-підприємці, самозайняті особи і фізичні особи-наймані працівники. Новим законопроектом передбачається, що оподатковуватиметься сума доходу підприємців, однак за цього сума єдиного соціального податку не може бути меншою мінімальної заробітної плати. Отже, максимальна величина для нарахування єдиного соціального внеску складає 15 прожиткових мінімумів, мінімальна - дорівнює нарахуванню на мінімальну заробітну плату. Крім цього, законопроектом передбачено ставки єдиного соціального внеску, які розписано за категоріями професійного ризику. В нас існує 30 категорій ризику, тож на основі цього розмежування складено табличку, яка визначає процентне співвідношення розміру єдиного соціального внеску для всіх категорій. Фактично законопроект залишає ту само фізичну суму всіх тих нарахувань та утримань, які існують за чинним сьогодні законодавством. Учасники "круглого столу" при Раді підприємців України мають заперечення щодо цього підходу. Наше бачення полягає в тому, щоб при формуванні соціальної політики в Україні відбувалося поступове зниження ставок єдиного внеску. Це зниження обґрунтоване тим, що передбачається об'єднання фондів, а отже, адміністративні витрати на їх утримання будуть знижені. За рахунок цього і може бути зменшене навантаження на фонд оплати праці для платників податків. Законопроект передбачає право уповноваженого органу здійснювати перевірки платників цих внесків. За документом, це будуть як планові, так і позапланові перевірки. Однак ця частина теж викликає певні заперечення з боку бізнесу, який вважає надані законопроектом повноваження заширокими для уповноваженого органу. Ще один важливе положення законопроекту - своя система штрафних санкцій, яка відрізняється від системи штрафів, передбаченої чинним законодавством. Відтак я пропоную звернути увагу і на цей розділ законопроекту для того, щоб почути вашу думку із цього приводу. Принципова позиція Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України полягає в тому, що ми пропонуємо розділити навантаження на фонд оплати праці між роботодавцем і найманим працівником приблизно порівну. Тож якщо ми беремо, припустимо, відсоткову ставку єдиного податку на рівні 34%, то 17% від фонду оплати праці має оплачуватися роботодавцем і 17% - найманим працівником. З одного боку, це змусить працівника більш серйозно ставитися до виплати соціальних внесків заради того, щоб забезпечити собі соціальну пенсію. З іншого боку, відчуття від отримання свого власного прибутку стане дещо іншим. Отже, трохи зміниться психологія платників податків."

"З приємністю хочу відзначити, що сьогодні ми за цим столом розмовляємо вже однією мовою. Я бачу тут своїх союзників і розраховую на вашу підтримку. Приємно також відзначити, що наступного року до соціальних фондів надійде близько 100 мільярдів гривень (це разом із пенсійним страхуванням). Ці 100 мільярдів гривень жодною мірою не є податком, а є соціальним внеском - тими грошима, які ми - немає значення, хто саме: чи роботодавець, чи наймана особа, чи народний депутат, чи й Президент - відкладаємо на розв'язання соціальних проблем. Ці кошти не включаються до складу державного бюджету і на них не повинні впливати розрахунки щодо економії державних коштів. Проект закону зареєстрований у Верховній Раді. Робили подібні спроби й інші народні депутати. Зареєстровані ними проекти законів, по суті, відрізнялися від цього лише деякими елементами. Сьогодні уряд теж відпрацьовує свій проект закону. Але якщо їх порівняти із цим, виявиться, що вони майже близнюки. Ми унеможливили використання коштів єдиного страхового внеску в цілях одного фонду. Ми сказали: кошти мають надходити на окремий рахунок у державному казначействі і доступу до них грошей не може мати жоден фонд. Гроші трансфертом надходять на цей рахунок, знаходяться там упродовж дня і до кінця наступного дня зараховуються на рахунки кожного виду страхування. Тому сьогодні ми вже не говоримо про існування чотирьох фондів. Нас цікавлять чотири види соціального страхування і, звичайно. Отже, сьогодні люди знають, що треба вимагати не тільки заробітну плату, але соціальний пакет. Якщо ми перейдемо до брутизації зарплати та сплати внесків роботодавцями і працівниками на паритетних засадах, то в нас значно підвищиться заробітна плата. Збільшаться виплати і, відповідно, підвищаться надходження до фондів. Чому, коли ми порівнюємо заробітну плату в Україні із заробітною платою в інших країнах, виходить, що в нас заробітна плата найнижча? Бо в кожній державі, де була і пані Ксенія і, можливо, хтось із присутніх, вивчаючи досвід зарубіжних країн, зарплата підвищується на 50% відрахувань до фондів. Уявіть собі: сьогодні заробітна плата становить у нас 1000 гривень і в неї включено 4% відрахувань. А якби було 50% чи 15% із 30% відрахувань до Пенсійного та інших фондів? Звичайно, суттєво зросла б і заробітна плата. Та й дисципліна платежів, звичайно ж, покращилася би, бо платник-працівник завжди виступає зацікавленим контролером цих внесків. Наступне питання стосується контролюючого уповноваженого органу - Пенсійного фонду. Ми прописали відповідні положення, не виходячи за рамки чинного законодавства. Ми не збільшуємо ні повноважень Пенсійного фонду, ні кількості перевірок. Але однозначно представники аж чотирьох фондів ходити на підприємства, до роботодавця вже не будуть. Контроль здійснюватиме тільки один фонд. Ми хотіли б уможливити за рахунок ефекту масштабу ще й здачу звітів в електронній формі за електронним же підписом, тобто поєднати цю процедуру з бухгалтерським обліком. Бухгалтер нараховує заробітну плату, і воднораз іде інформація до Пенсійного фонду - і ніяких більше звітів наприкінці року подавати не потрібно. Ці документи водночас мають бути й підставою для призначення пенсії. Адже сьогодні є мале підприємство, а завтра його немає. Однак соціальний захист людини не може залежати від наявності якоїсь структури та архівних матеріалів. Відтак щомісяця має фіксуватися, що людина сплатила такий-то внесок, таку-то суму. Сплачується внесок у мінімальному розмірі - отже, це місяць, у половинному розмірі - це півмісяця. Значить, тоді довше треба пропрацювати, щоб одержати мінімальну пенсію. А коли виповниться вам 55 чи 60 років, будь ласка, надсилайте по електронній пошті заяву - і вам буде призначено всі виплати на основі даних бази персоніфікованого обліку. Пропонуємо, щоб така полегшена процедура виплати - без подання додаткових довідок та купи документів - застосовувалась і для інших видів соціального страхування. Це теж сьогодні дуже обтяжує роботодавців. Усі ці виплати можна нараховувати на основі єдиної бази персоніфікованого обліку. Контроль і звітність належить зосередити в одному місці, причому в електронному вигляді. Ми допоможемо зробити, щоб це було набагато дешевше, ніж це коштує сьогодні чи планувалося в перспективі. Нагадаю, що в нас буде єдиний реєстр платників, єдиний реєстр застрахованих осіб. Отже, якщо в мене є посвідчення соціального страхування, я зможу в будь-який момент перевірити, які відрахування лежать на моєму рахунку. А з 2009 року, якщо ми будемо краще працювати або якщо складуться сприятливі умови, ми плануємо запровадити ще й накопичувальні рахунки, щоб це була приватна власність. Накопичувальну систему ми плануємо запровадити одночасно з єдиним соціальним внеском. Рішення з цього приводу Верховна Рада прийняла, нам треба тільки визначитися щодо розміру внеску, який буде приватною власністю, і щодо дати введення цієї системи - в 2008 чи в 2009 році. Отже, мій монолог закінчено, а далі ми готові до діалогу. Будемо вислуховувати ваші пропозиції й ураховувати їх. До 1 грудня ми проведемо ще не одне засідання - й урядового комітету, й Кабміну - і подамо опрацьований документ до Верховної Ради. Адже законопроекти народних депутатів можуть розглядатися паралельно, по них приймаються окремі рішення, але нерідко ухвалюється пропозиція їх об'єднати і внести на друге читання вже єдиний законопроект. Хочу сказати, що ми планували ввести єдиний соціальний внесок, тобто запровадити брутизацію з 2007 року. Але зміна урядів не дозволила цього зробити, тому що бюджет готувався буквально протягом місяця-півтора. Відтак ми не мали достатньо часу для того, щоб вийти із цими пропозиціями. Тому наше бачення таке. Технічна сторона питання - запроваджуємо закон з 1 січня. Для цього до 1 липня готуємо пропозиції щодо розміру внеску разом із пропозиціями щодо державного бюджету, бо це взаємопов'язані видатки і доходи. За цей час фонди соціального страхування і роботодавці будуть підготовлені. Бо ж треба змінити всі форми звітності, підготуватися. Зокрема це й надання можливості використання електронних підписів та ключів. У масштабі держави зробити це можна за дуже помірковану ціну, набагато дешевше, ніж сьогодні пропонується. Належить перейти до сплати єдиного внеску на ретельно підготовленій технічно й організаційно основі - щоб не було черг, не було збоїв."

Ми, учасники "круглого столу" "Перспективи запровадження єдиного соціального внеску в Україні", підтримуючи прагнення Президента України щодо розбудови нашої країни як справедливої і заможної європейської держави, а також маючи на меті сприяти виконанню постанови Кабінету Міністрів України N 1359 від 25.09.2006 р. стосовно покращення умов провадження підприємницької діяльності, наголошуємо на нагальній необхідності реформування існуючої системи соціальних внесків відповідно до європейських норм та вимагаємо якнайшвидшого прийняття закону, який урегулює це питання. Детально обговоривши проблемні питання, пов'язані з перспективами впровадження єдиного соціального внеску, учасники "круглого столу" констатують таке. Нам відомо, що існуюча в Україні система загальнообов'язкового державного страхування є складною з погляду адміністрування соціальних зборів, обтяжливою для підприємництва та неефективною з огляду на адміністративні витрати на забезпечення функціонування чотирьох діючих фондів. Ми розуміємо, що розробка законопроекту "Про єдину систему збору та обліку внесків на загальнообов'язкове державне страхування" обумовлена необхідністю виконання поставлених перед суспільством завдань.

Учасниками "круглого столу" було розглянуто проект зазначеного закону, за підсумками обговорення якого можна констатувати, що він не відповідає поточним інтересам та вимогам суспільства.

Зокрема, законопроектом передбачається лише два технічних нововведення:

- здійснення сплати всіх чотирьох внесків на один рахунок;

- ведення єдиного реєстру страхувальників.

Однак ці запропоновані кроки документом не змінюють корінним чином існуючої системи, а лише уможливлюють сплату соціального внеску в єдине вікно. Але ж це хіба що півкроку з позиції тих сподівань, які покладає суспільство на реформування цієї системи, що й повинні були мати на меті розробники нового законопроекту.

Учасники "круглого столу" наголошують на тому, що головним питанням, розв'язок якого належить передбачити в законопроекті, є суттєве зниження адміністративних витрат фондів за рахунок їх об'єднання в єдиний соціальний фонд. Скорочення таких витрат завдяки створенню єдиного соціального фонду дозволить зекономити оборотні кошти та знизити ставки внесків. Зменшення навантаження на фонд оплати праці, своєю чергою, уможливить підвищення заробітної плати працівникам з відповідним збільшенням суми сплачених соціальних внесків.

У зв'язку із цим ми очікуємо своєрідної ланцюгової реакції: легалізація реальної заробітної плати дозволить поступово знизити ставку єдиного соціального внеску, що спричиниться до покращення стану сплати цього внеску. Своєю чергою, скорочення виплат із заробітної плати на обов'язкове соціальне страхування надасть державі можливість усунути загрозу суттєвого погіршення фінансового становища громадян і приступити до поступового запровадження системи недержавного накопичувального страхування. Такі кроки приведуть до підвищення соціальних стандартів держави, а саме цього спільнота очікує від влади.

Ми дійшли висновку, що наслідком надмірної обтяжливості системи нарахування внесків у фонди соціального страхування для роботодавців стало стримування процесу зростання фонду оплату працівників. Відтак, ураховуючи досвід розвинених держав світу, ми пропонуємо розділити ставку єдиного соціального внеску між роботодавцем і найманим працівником.

Вважаємо, що справедливий розподіл соціального навантаження змусить кожного працюючого в Україні відповідально ставитися до сплати соціальних внесків для забезпечення себе пенсією.

За результатами роботи "круглого столу" прийнято рішення:

1. Вважати запровадження єдиного соціального внеску в Україні одним із провідних пріоритетів реформування соціальної політики держави.

2. Передбачити в законі поступове зниження розміру сукупного соціального внеску. Протягом першого року запровадження єдиного соціального внеску його розмір має бути скорочено не менш ніж на 5%.

3. Передбачити в законі розподіл навантаження на фонд оплати праці порівну між роботодавцем і найманим працівником.

4. Забезпечити скорочення адміністративних витрат чотирьох існуючих фондів соціального страхування шляхом створення єдиного соціального фонду.

5. Резолюцію "круглого столу" направити до Кабінету Міністрів України, відповідних міністерств та відомств для врахування при доопрацюванні законопроекту.