Цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг застрахованим особам і членам їх сімей з коштів Пенсійного фонду України, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців і громадян на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування загальнообов'язкового Накопичувального пенсійного фонду та виплати з його коштів довічних пенсій або одноразових виплат.
Зміна умов і норм щодо загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін і доповнень до цього Закону.

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі терміни застосовуються у такому значенні:
актуарні розрахунки – фінансовий аналіз коротко- і довгострокових наслідків функціонування загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що містить прогноз фінансових потоків, оцінку незабезпечених фінансових зобов'язань, довгостроковий прогноз стану та стабільності системи пенсійного забезпечення, докладний аналіз коротко- і довгострокових фінансових наслідків будь-яких змін у цій системі;
банківська установа-зберігач – державний банк, який здійснює свою діяльність відповідно до законодавства про банки і банківську діяльність з урахуванням вимог цього Закону;
довічна пенсія з коштів загальнообов'язкового Накопичувального пенсійного фонду (далі – довічна пенсія) – пенсійна виплата, сума якої визначається у договорі страхування довічної пенсії та сплачується у визначеному законодавством порядку, застрахованій особі після досягнення нею пенсійного віку або членам її сім'ї у випадках, передбачених цим Законом;
загальнообов'язковий Накопичувальний пенсійний фонд (далі – Накопичувальний фонд) – цільовий позабюджетний фонд, який створюється Пенсійним фондом України, акумулює страхові внески застрахованих осіб, які обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках та інвестуються з метою отримання інвестиційного доходу на користь застрахованих осіб, пенсійні активи якого використовуються для здійснення оплати договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат та на інші цілі, передбачені цим Законом;
застраховані особи – фізичні особи, які відповідно до цього Закону підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачують (або за яких сплачуються у встановленому законодавством порядку) страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі на накопичувальні пенсійні рахунки;
коефіцієнт страхового стажу – величина, визначена цим Законом для одного року страхового стажу, у відсотках, яка враховується для обчислення пенсії за загальнообов'язковою солідарною системою пенсійного страхування;
колективне страхування – ахування життя та/або стахування на випадок інвалідності особи за одним договором колективного страхування, укладеним у випадках, передбачених законодавством;
компанія з управління активами – юридична особа, яка провадить професійну діяльність з управління активами на підставі ліцензії на провадження професійної діяльності з управління активами та обирається за результатами відкритого конкурсу (тендера) або створена відповідно до цього Закону компанією з управління активами, яка є іноземною юридичною особою;
мінімальна пенсія – укупність пенсії, призначеної із загальнообов'язкової солідарної системи пенсійного страхування, пенсійних виплат з другого і третього рівнів системи пенсійного забезпечення та державної соціальної допомоги, призначеної відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям";
мінімальний страховий внесок – озмір сплаченого страхового внеску із суми заробітку (доходу), розрахований на основі величини мінімальної заробітної плати, що регулюється законодавством;
накопичувальний пенсійний рахунок – персоніфікований рахунок застрахованої особи, який ведеться Пенсійним фондом України в системі персоніфікованого обліку страхових внесків та на якому обліковується у визначеному цим Законом порядку інформація про страхові внески застрахованої особи та інвестиційний дохід, які є її власністю і використовуються для здійснення оплати договору страхування довічної пенсії або одноразової виплати цій застрахованій особі, а у випадках, визначених цим Законом, – членам її сім'ї;
недержавний пенсійний фонд відкритого типу – недержавний пенсійний фонд, який діє відповідно до законодавства про недержавне пенсійне забезпечення;
непрацездатні громадяни – особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти -інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до цього Закону;
номінальна середня заробітна плата в Україні – ередня номінальна заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, у тому числі в сільському господарстві, яка визначається Державним комітетом статистики України;
одиниця пенсійних активів Накопичувального фонду (далі – одиниця пенсійних активів) – одиниця виміру загальної вартості пенсійних активів Накопичувального фонду, що накопичені та обліковуються на персоніфікованому пенсійному рахунку застрахованої особи, яка характеризує розмір зміни вартості пенсійних активів внаслідок їх інвестування;
одноразова виплата – виплата з Накопичувального фонду, яка здійснюється у порядку, визначеному цим Законом, у разі досягнення застрахованою особою пенсійного віку та в інших випадках, передбачених цим Законом;
основні напрями інвестиційної політики – документ, який відповідно до вимог цього Закону визначає напрями та основні обмеження інвестування коштів Накопичувального фонду, розрахунок ставок інвестиційного доходу та план адміністративних витрат і видатків на фінансування пенсійних виплат у відповідному році;
пенсійна виплата, що виплачується з коштів Пенсійного фонду України (пенсія) – щомісячна грошова виплата в загальнообов'язковій солідарній системі, що здійснюється з метою компенсації застрахованій особі заробітку (доходу) у разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку або визнання інвалідом та у визначених цим Законом випадках – членам її сім'ї;
Пенсійний фонд України (далі – Пенсійний фонд) – центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом, який відповідно до цього Закону здійснює управління загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, а після виконання умов, визначених цим Законом, – некомерційна (неприбуткова) самоврядна організація, яка здійснює управління загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням та виконує інші функції згідно із затвердженим статутом;
пенсійні активи – укупність грошових коштів, цінних паперів, майнових прав та зобов'язань щодо них, сформована відповідно до цього Закону в Накопичувальному фонді, за рахунок якої здійснюється оплата договору страхування довічної пенсії чи одноразова виплата застрахованій особі або членам її сім'ї у випадках, передбачених цим Законом;
пенсіонер – особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію чи одноразову виплату, або члени її сім'ї, що отримують пенсію у разі смерті цієї особи у передбачених цим Законом випадках;
персоніфікований облік страхових внесків – збирання, оброблення, систематизація та зберігання передбачених законодавством про пенсійне забезпечення і цим Законом відомостей про фізичних осіб щодо визначення права на виплати та їх розміру за загальнообов'язковою солідарною системою пенсійного страхування та системою накопичувального пенсійного забезпечення;
пов'язана особа:
– юридична особа, яка здійснює контроль за відповідною юридичною особою або контролюється відповідною юридичною особою, або перебуває під спільним контролем з такою юридичною особою, або
– фізична особа або члени її сім'ї, які здійснюють контроль за відповідною юридичною особою. Членами сім'ї фізичної особи є її подружжя, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її подружжя, а також подружжя будь-якого прямого родича фізичної особи, або
– посадова особа відповідної юридичної особи, уповноважена виконувати від її імені юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правових відносин, а також члени сім'ї такої посадової особи. Під здійсненням контролю в цьому Законі слід розуміти володіння безпосередньо або через пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі юридичної особи або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою ніж 20 відсотків статутного фонду капіталу платника податку. Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного фонду платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належить такій фізичній особі, членам її сім'ї та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім'ї;
представники застрахованих осіб – профспілки або їх об'єднання чи інші уповноважені найманими працівниками органи (представники);
представники роботодавців – об'єднання та спілки роботодавців чи інші уповноважені роботодавцем органи (представники);
професійна діяльність з управління активами – професійна діяльність на ринку цінних паперів, що розуміється у значенні, визначеному Законом України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" та пов'язана з управлінням активами загальнообов'язкового Накопичувального пенсійного фонду з метою отримання інвестиційного доходу на користь застрахованих осіб;
Рада Накопичувального пенсійного фонду (далі – Рада Накопичувального фонду) – вищий колегіальний орган накопичувальної пенсійної системи, який створюється та діє у порядку, визначеному цим Законом;
роботодавці – підприємства, установи, організації (в тому числі іноземні та міжнародні, що здійснюють діяльність на території України), їх об'єднання та відокремлені підрозділи, а також фізичні особи, які на умовах трудового договору або на будь-яких інших умовах використовують працю фізичних осіб, які відповідно до цього Закону підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню;
реальна середня заробітна плата в Україні – величина середньої номінальної заробітної плати, скоригованої на величину індексу споживчих цін за попередній рік;
страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню згідно із законодавством, що діяло раніше, або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом та за який сплачено страхові внески;
страховик – Пенсійний фонд;
страхові внески – кошти, сплачені на державне соціальне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше; збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", а також кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону;
страхові організації – юридичні особи, яким відповідно до законодавства України дозволено займатися страхуванням життя та здійснювати виплату довічних пенсій на території України;
страхувальники – оботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі на накопичувальні пенсійні рахунки, а у випадках, передбачених цим Законом, – фонди з відповідних видів соціального страхування та держава;
темп зростання номінальної середньої заробітної плати – величина, що обчислюється для кожного календарного року як частка від ділення середньої заробітної плати в Україні попереднього календарного року на середню заробітну плату року, що передує попередньому календарному року. В обчисленні темпу зростання номінальної середньомісячної заробітної плати використовується визначений центральним органом виконавчої влади у сфері статистики України показник середньої номінальної заробітної плати в Україні;
темп зростання реальної середньої заробітної плати – величина, що обчислюється для кожного календарного року як частка від ділення суми скоригованих на індекс споживчих цін величин середньої заробітної плати в Україні за кожний місяць попереднього календарного року на суму скоригованих на індекс споживчих цін величин середньої заробітної плати в Україні за кожний місяць календарного року, що передує попередньому календарному року;
тендер – відкритий конкурс, порядок організації та проведення якого визначається цим Законом;
чиста вартість одиниці пенсійних активів – вартість одиниці пенсійних активів, що визначається у порядку, визначеному цим Законом, шляхом ділення чистої вартості пенсійних активів на загальну кількість одиниць пенсійних активів на день підрахунку.

Стаття 2 . Система пенсійного забезпечення в Україні

1. Система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів.
Перший рівень – загальнообов'язкова солідарна система пенсійного страхування (пенсії з поточних надходжень), що фінансується за рахунок коштів Пенсійного фонду та передбачає встановлення розмірів пенсій у порядку та на умовах, передбачених цим Законом.
Другий рівень – кладова частина загальнообов'язкової системи пенсійного страхування, яка ґрунтується на принципі накопичування коштів застрахованих осіб у загальнообов'язковому Накопичувальному пенсійному фонді з подальшим їх інвестуванням для отримання інвестиційного доходу на користь цих застрахованих осіб і здійснення пенсійних виплат за рахунок коштів цього фонду в порядку та на умовах, передбачених цим Законом.
Третій рівень – истема недержавного пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат за рахунок відрахувань на недержавне пенсійне забезпечення та інвестиційного доходу, нарахованого на пенсійні активи у порядку та на умовах, передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення.
2. Другий та третій рівні пенсійного забезпечення в Україні становлять систему накопичувального пенсійного забезпечення.
3. Суб'єктами загальнообов'язкової солідарної системи є:
особи, застраховані відповідно до цього Закону;
платники страхових внесків, визначені цим Законом;
Пенсійний фонд;
банківська установа, що здійснює обслуговування коштів Пенсійного фонду;
юридичні особи, що здійснюють виплату та доставку пенсій у загальнообов'язковій солідарній системі.
4. Суб'єктами системи накопичувального пенсійного забезпечення є:
застраховані особи, від імені та на користь яких здійснюється накопичування та інвестування коштів;
підприємства, установи, організації та фізичні особи, що здійснюють перерахування до системи накопичувального пенсійного забезпечення;
Накопичувальний фонд;
недержавні пенсійні фонди;
юридичні особи, що здійснюють управління Накопичувальним і недержавними пенсійними фондами та управління їх пенсійними активами;
банківські установи, що здійснюють зберігання пенсійних активів;
страхові організації, яким відповідно до законодавства України дозволено займатися страхуванням життя та здійснювати виплату довічних пенсій на території України.
Інші суб'єкти системи накопичувального пенсійного забезпечення можуть бути визначені законами України.
5. Законами України для окремих категорій громадян можуть встановлюватися інші додаткові умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, пенсійні виплати за якими не можуть здійснюватися з коштів загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
6. Відповідно до законів з питань пенсійного страхування та пенсійного забезпечення участь у системі пенсійного забезпечення може бути обов'язковою чи добровільною.
Громадяни України можуть бути учасниками та отримувати пенсійні виплати одночасно з різних рівнів системи пенсійного забезпечення. Обов'язковість участі або обмеження щодо участі громадян у відповідних рівнях системи пенсійного забезпечення та отримання пенсійних виплат можуть встановлюватися виключно законами України з питань пенсійного забезпечення.
Питання участі іноземців і осіб без громадянства в пенсійній системі України та участі громадян України в іноземних пенсійних системах регулюються цим Законом, іншими законами з питань пенсійного забезпечення та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України.
7. Законодавство про пенсійне забезпечення складається з цього Закону, Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України (далі – закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення.
Виключно законами про пенсійне забезпечення можуть встановлюватися:
види пенсійного забезпечення;
умови та обмеження щодо участі у пенсійній системі чи її рівнях, зокрема, обов'язковість такої участі;
джерела, порядок формування та використання коштів, що спрямовуються на пенсійне страхування та песійне забезпечення;
умови виникнення і порядок визначення права на пенсійні виплати, порядок визначення розміру та здійснення цих виплат;
порядок управління системою пенсійного забезпечення.
8. Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають між суб'єктами системи пенсійного забезпечення. Дія інших законодавчих та нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом встановлюються:
принципи та структура загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню;
коло осіб, які є платниками страхових внесків, їх права та обов'язки;
порядок обчислення, нарахування та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками;
види пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням;
умови виникнення та порядок визначення права на пенсійні виплати за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням;
порядок визначення розміру пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням;
порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням;
порядок використання коштів Пенсійного фонду та коштів загальнообов'язкового Накопичувального пенсійного фонду;
порядок управління загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
9. Фінансування пенсійних виплат у загальнообов'язковій солідарній системі пенсійного страхування здійснюється за рахунок поточних надходжень страхових внесків та інших коштів Пенсійного фонду в порядку, визначеному цим Законом.
Розміри пенсійних виплат у загальнообов'язковій солідарній системі пенсійного страхування визначаються відповідно до цього Закону залежно від тривалості страхового стажу застрахованої особи та розміру заробітку (доходу), з якого нараховано та сплачено страхові внески.
Фінансування пенсійних виплат у накопичувальній пенсійній системі здійснюється за рахунок пенсійних активів накопичувального фонду в порядку, визначеному цим Законом.
Розміри пенсійних виплат у накопичувальній пенсійній системі визначаються відповідно до цього Закону залежно від розміру пенсійних активів, накопичених та облікованих на накопичувальному пенсійному рахунку застрахованої особи.
10. Забороняється:
використання коштів солідарної пенсійної системи для забезпечення пенсійних виплат з накопичувальної пенсійної системи;
використання коштів загальнообов'язкового Накопичувального пенсійного фонду для забезпечення виплат із солідарної пенсійної системи;
використання коштів солідарної пенсійної системи та коштів загальнообов'язкового Накопичувального пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.

Стаття 3. Соціальні виплати непрацездатним громадянам

1. Поряд з виплатами із системи пенсійного забезпечення непрацездатні громадяни мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію, соціальну пенсію, державну соціальну допомогу та інші виплати у порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.
2. Непрацездатні громадяни мають право на отримання мінімальної пенсії.
Розмір мінімальної пенсії визначається як сукупність пенсії, призначеної із загальнообов'язкової солідарної системи пенсійного страхування, пенсійних виплат з другого і третього рівнів системи пенсійного забезпечення та державної соціальної допомоги, призначеної відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям". Мінімальна пенсія у разі, якщо вона є основним джерелом для існування, не може бути нижче розміру прожиткового мінімуму. Розмір мінімальної пенсії визначається щороку Верховною Радою України одночасно з прийняттям Державного бюджету України на наступний фінансовий рік.
У перехідний період після набрання чинності цим Законом (до стабілізації економічного становища в Україні) розмір мінімальної пенсії встановлюється як рівень забезпечення прожиткового мінімуму, визначеного законом, виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду, і затверджується Верховною Радою України одночасно з прийняттям закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Стаття 4. Принципи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування

Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами:
законодавчого визначення умов здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
обов'язковості пенсійного страхування осіб, зазначених у статті 8 цього Закону, та надання їм права на отримання виплат на умовах, передбачених цим Законом;
можливості добровільної участі в державному пенсійному страхуванні для осіб, які відповідно до цього Закону не підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню;
заінтересованості кожної працездатної особи у власному матеріальному забезпеченні після виходу на пенсію;
рівноправності застрахованих осіб щодо призначення пенсій, надання соціальних послуг і виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
призначення, перерахунку та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу), з якого виплачувалися страхові внески;
солідарності поколінь і субсидування;
фінансування видатків на виплату пенсій, надання соціальних послуг за рахунок страхових внесків, бюджетних коштів і коштів цільових фондів;
залучення частини страхових внесків на накопичувальні пенсійні рахунки застрахованих осіб та здійснення виплат з цих рахунків довічної пенсії та одноразової виплати залежно від розмірів накопичень з урахуванням інвестиційного доходу та на перерахування до страхових організацій для оплати договорів колективного страхування;
державного гарантування реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом;
організації управління Пенсійним фондом на основі паритетності представників від застрахованих осіб, роботодавців та держави;
обов'язковості фінансування Пенсійним фондом витрат, пов'язаних з наданням пенсій та соціальних послуг, веденням обліку коштів на накопичувальних пенсійних рахунках та виконанням доручень застрахованих осіб стосовно коштів, облікованих на їх накопичувальних пенсійних рахунках, відповідно до цього Закону;
цільового та ефективного використання коштів загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
відповідальності страхувальників та страховика за порушення норм, передбачених цим Законом, а застрахованих осіб – за невиконання покладених на них обов'язків.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Стаття 5. Право застрахованих осіб на отримання пенсій, довічних пенсій та соціальних послуг

1. Право на отримання відповідно до цього Закону пенсій та соціальних послуг із загальнообов'язкової солідарної системи пенсійного страхування мають:
1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли необхідного для призначення пенсії віку чи визнані у встановленому порядку інвалідами і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а у разі смерті цих осіб – члени їх сімей, зазначені у статті 30 цього Закону;
2) пенсіонери, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія за іншим законодавством, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" – за умови, якщо вони не отримують державну пенсію з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, – члени їх сімей.
2. Право на отримання відповідно до цього Закону пенсійних виплат з Накопичувального фонду мають особи, які є застрахованими особами згідно із цим Законом або визначені цим Законом члени сімей та спадкоємці цих застрахованих осіб, за умов, визначених цим Законом.
3. Застраховані особи та особи, які не підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, але сплачували страхові внески в установленому цим Законом порядку та розмірах до загальнообов'язкової солідарної системи пенсійного страхування та накопичувальної пенсійної системи, мають право у разі досягнення необхідного для призначення пенсії віку на виплату довічної пенсії або одноразову виплату відповідно до цього Закону за рахунок Накопичувального фонду та пенсій за рахунок коштів Пенсійного фонду.
4. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсії з солідарної пенсійної системи, довічної пенсії або одноразової виплати з накопичувальної пенсійної системи нарівні з громадянами України на умовах, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено законами про пенсійне забезпечення.

Стаття 6. Види пенсійних виплат та джерела їх фінансування

1. Відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в загальнообов'язковій солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсії за віком;
2) пенсії за інвалідністю (крім пенсій за інвалідністю від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання);
3) пенсії у разі втрати годувальника.
2. За рахунок коштів Накопичувального фонду, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснюються такі пенсійні виплати:
1) довічна пенсія з установленим періодом;
2) довічна обумовлена пенсія;
3) довічна пенсія подружжя;
4) одноразова пенсійна виплата.
3. У загальнообов'язковій солідарній системі також здійснюється виплата допомоги на поховання пенсіонера.
4. Застраховані особи у порядку та на умовах, передбачених окремим законом, можуть мати право на виплати за колективним страхуванням життя та/або страхування на випадок інвалідності за договором колективного страхування, який укладається у порядку та у випадках, передбачених законодавством.

Стаття 7. Право вибору пенсійних виплат

1. Особам, які мають право одночасно на різні види пенсій (за віком, за інвалідністю, у разі втрати годувальника), що виплачуються за рахунок коштів Пенсійного фонду загальнообов'язкової солідарної системи пенсійного страхування, призначається один з цих видів пенсій за вибором застрахованої особи.
2. Особам, які мають право на пенсійну виплату за рахунок коштів Накопичувального фонду, призначається один з видів довічних пенсій за вибором застрахованої особи або одноразова пенсійна виплата у випадках, передбачених цим Законом.

Стаття 8. Особи, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню. Припинення участі у загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні. Добровільна участь у загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні. Припинення участі у загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні

1. Загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають:
1) громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах і організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, в об'єднаннях громадян, у громадян-підприємців та інших фізичних осіб (включаючи підприємства, установи, організації та фізичних осіб, які обрали особливий спосіб оподаткування – фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент та інші) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб роботи за договорами цивільно-правового характеру, в тому числі працюючі пенсіонери;
2) члени колективних та орендних підприємств, сільськогосподарських кооперативів та фермерських господарств, у тому числі тих, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент та інші);
3) фізичні особи – уб'єкти підприємницької діяльності, в тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент та інші) та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
До членів сімей фізичних осіб – уб'єктів підприємницької діяльності, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, належать: жінка (чоловік), батьки, діти та інші утриманці, які досягли 15 років, не перебувають у трудових або цивільно-правових відносинах з таким суб'єктом підприємницької діяльності, але разом з ним здійснюють підприємницьку діяльність і отримують частину доходу від зайняття цією діяльністю ;
4) особи, які забезпечують себе роботою самостійно – займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності;
5) громадяни України, які працюють у розташованих за межами України дипломатичних представництвах, консульських установах України, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах підприємств та організацій (в тому числі міжнародних), створених відповідно до законодавства України (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України);
6) громадяни України та особи без громадянства, які працюють в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах іноземних держав, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах іноземних підприємств та організацій, міжнародних організацій, розташованих на території України (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України);
7) особи, обрані на виборні посади до державних органів, об'єднань громадян, органів місцевого самоврядування, профспілок, політичних партій, які отримують заробітну плату (винагороду) за роботу на виборній посаді;
8) особи, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, Службі безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, а також в органах Міністерства внутрішніх справ України;
9) працівники воєнізованих формувань, особи начальницького і рядового складу фельд'єгерської служби Державного комітету зв'язку та інформатизації України, гірничорятувальних частин незалежно від підпорядкування, а також працівники спеціалізованих воєнізованих аварійно-рятувальних частин і загонів центральних органів виконавчої влади у сфері надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;
10) особи, які проходять альтернативну (невійськову) службу;
11) особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Служби безпеки України, Прикордонних військ України, Управління державної охорони України, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, Державного департаменту України з питань виконання покарань, особи начальницького складу податкової міліції, інших військових формувань, що утворюються відповідно до законів України;
12) особи, які не працюють та відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" отримують виплати у зв'язку з настанням страхового випадку, передбаченого зазначеним Законом, крім осіб, які отримують виплати у зв'язку із смертю годувальника;
13) особи, які досягли 18 років і навчаються у вищих або професійно-технічних навчальних закладах за денною (очною) формою навчання, – у разі дотримання умов, передбачених частиною третьою статті 18 цього Закону;
14) особи, які навчаються в аспірантурі, докторантурі, інтернатурі або клінічній ординатурі;
15) особи, які проходять професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за направленням підприємств, установ, організацій (без збереження заробітної плати та з отриманням стипендії відповідно до законодавства);
16) особи, трудовий договір з якими розірвано у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та за якими на визначений законодавством строк на період працевлаштування зберігається середня заробітна плата за попереднім місцем роботи;
17) особи, які відповідно до законодавства України отримують допомогу по догляду за дітьми, але не більше ніж до досягнення ними трьох років;
18) один з непрацюючих працездатних батьків дитини-інваліда або особа, що їх замінює, які здійснюють догляд за дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або за престарілим, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсації відповідно до законодавства;
19) особи, які отримують допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю;
2. Особи, які досягли 16-річного віку та працюють або отримують дохід від провадження діяльності, не забороненої законодавством, та не підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до частини першої цієї статті, в тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють на території України, громадяни України, які постійно проживають або працюють за межами України (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України), та особи без громадянства є застрахованими особами в разі укладення ними у порядку, визначеному цим Законом, договору з органом Пенсійного фонду про добровільну участь в загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні – на період дії цього договору.
Зазначені особи можуть брати добровільну участь у загальнообов'язковій солідарній системі пенсійного страхування або у накопичувальній пенсійній системі або одночасно у загальнообов'язковій солідарній системі пенсійного страхування та накопичувальній пенсійній системі.
3. Особи, зазначені у частині другій цієї статті, можуть брати добровільну участь у загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні протягом визначеного ними під час укладення договору про добровільну участь у загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні часу, але не менше одного року, крім випадків дострокового розірвання зазначеного договору, передбачених цим Законом.
Особи, зазначені у частині другій цієї статті, які виявили бажання брати добровільну участь у загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні, подають до органу Пенсійного фонду за місцем проживання відповідну заяву за формою, встановленою Пенсійним фондом, та документи за переліком, визначеним Пенсійним фондом.
Орган Пенсійного фонду, який отримав заяву про добровільну участь у загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні, має право перевіряти викладені у заяві відомості та вимагати у особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості.
З особами, які подали заяву про добровільну участь в загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні, відповідним органом Пенсійного фонду у строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь у загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні.
Зазначений договір укладається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону і повинен відповідати типовому договору про добровільну участь у загальнообов"язковому державному пенсійному страхуванні, що затверджується Пенсійним фондом.
Договір про добровільну участь у загальнообов"язковому державному пенсійному страхуванні повинен містити:
відомості про застраховану особу, які відповідно до цього Закону повинні бути внесені до системи персоніфікованого обліку;
вид пенсійної системи (солідарну або накопичувальну або солідарну та накопичувальну одночасно), в якій братиме участь застрахована особа;
термін дії договору;
розмір та порядок сплати страхових внесків;
право застрахованої особи на пенсійні виплати за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням;
умови припинення дії договору;
права, обов'язки та відповідальність сторін за договором;
інші умови, передбачені типовим договором про добровільну участь у загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні, або інші, передбачені сторонами умови, що не суперечать цьому Закону.
Орган Пенсійного фонду може відмовити в укладенні договору про добровільну участь у загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні у разі:
якщо особа, яка бажає укласти договір, згідно з цим Законом має право брати обов'язкову участь у державному пенсійному страхуванні;
якщо особа, яка бажає укласти договір, не відповідає визначеним цим Законом вимогам до осіб, які мають право брати добровільну участь у загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні;
неповноти або недостовірності відомостей, поданих особою, яка бажає укласти договір;
якщо з особою, яка бажає укласти договір, вже було укладено договір про добровільну участь у загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні, строк дії якого не закінчився або за яким зазначеною особою не виконано передбачені цим договором умови.
В інших випадках відмова в укладенні договору про добровільну участь у загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні не допускається.
Договір про добровільну участь у загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні може бути достроково розірваний:
за згодою сторін, якщо договір діяв не менше одного року;
органом Пенсійного фонду у разі:
набуття застрахованою особою відповідно до цього Закону зобов'язань щодо обов'язкової участі у пенсійній системі, в якій вона згідно з договором бере добровільну участь;
виникнення обставин, що не відповідають визначеним цим Законом вимогам до осіб, які можуть брати добровільну участь у загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні;
систематичного порушення застрахованою особою умов договору;
смерті застрахованої особи.
В інших випадках дострокове розірвання договору про добровільну участь у загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні не допускається.
Договором про добровільну участь у загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні може бути передбачена одноразова сплата застрахованою особою страхових внесків до загальнообов'язкової солідарної системи пенсійного страхування або до накопичувальної пенсійної системи або одночасно до загальнообов'язкової солідарної системи пенсійного страхування та накопичувальної пенсійної системи за попередні періоди, коли вона не підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або не була зобов'язана сплачувати страхові внески до накопичувальної пенсійної системи. При цьому сума сплачених за ці періоди внесків не може бути меншою ніж мінімальна сума страхового внеску, визначеного цим Законом, за кожний місяць, за який особа бажає сплатити внески.
4. Участь застрахованих осіб у загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні припиняється:
у разі коли застрахована особа, яка підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до цього Закону, втратила визначений цим Законом статус такої застрахованої особи;
у разі закінчення терміну договору про добровільну участь у загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні або у разі дострокового розірвання цього договору у випадках, передбачених цим Законом;
у разі коли застрахованій особі відповідно до цього Закону призначена пенсія з першого рівня і вона не продовжує працювати або якщо застрахована особа відповідно до цього Закону набула право на пенсійну виплату з Накопичувального фонду і не виявила бажання продовжувати сплачувати страхові внески до Накопичувального фонду;
у разі смерті застрахованої особи.
У разі, якщо застрахована особа припинила участь у загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні до набуття застрахованою особою права на пенсійні виплати відповідно до цього Закону, за застрахованою особою зберігається право на набутий під час участі у загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні страховий стаж та право на пенсійні активи, що обліковуються на її накопичувальному пенсійному рахунку. При цьому суми сплачених страхових внесків застрахованій особі не повертаються, крім випадків здійснення пенсійних виплат відповідно до цього Закону.
Особа, яка припинила участь в загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні, може поновити свою участь у цьому страхуванні з набуттям нею статусу, згідно з яким вона підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до цього Закону або шляхом укладення у встановленому цим Законом порядку договору про добровільну участь у загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні ( крім випадків, коли відповідно до цього Закону цій особі може бути відмовлено в укладенні такого договору).

Стаття 9. Платники страхових внесків

1. Платниками внесків до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є:
1) страхувальники – оботодавці:
підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (в тому числі філії, представництва, осередки та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань, профспілок та партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), громадяни-підприємці та інші фізичні особи (включаючи підприємства, установи, організації та фізичних осіб, які обрали особливий спосіб оподаткування – фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент та інші), які використовують працю застрахованих осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру або де застраховані особи проходять альтернативну (невійськову) службу;
колективні та орендні підприємства, сільськогосподарські кооперативи та фермерські господарства, в тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент та інші);
дипломатичні представництва, консульські установи України, а також філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств та організацій (в тому числі міжнародних), створених відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами;
іноземні дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств та організацій, міжнародних організацій, розташованих на території України;
2) страхувальники – підприємства, установи, організації, військові частини та органи, які виплачують заробітну плату, грошове забезпечення (заробіток), допомогу та стипендії особам, зазначеним у пунктах 8, 9, 11, 13, 14, 15, 17 – 19 частини першої статті 8 цього Закону;
3) фонд соціального страхування, який здійснює виплати застрахованим особам, зазначеним у пункті 12 частини першої статті 8 цього Закону, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", а також працюючим особам, які отримують виплати відповідно до зазначеного Закону та за яких роботодавець сплачує внески в сумі меншій, ніж сума внеску із заробітку, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я;
4) застраховані особи, зазначені у пунктах 1 – 7, 9 – 11, 13 – 16, 19 частини першої та частині другій статті 8 цього Закону.
2. Платниками внесків до Накопичувального фонду є застраховані особи, зазначені у пунктах 1 – 7, 9 – 11, 13 – 16, 19 частини першої статті 8 цього Закону.
3. Особи, зазначені у частині другій статті 8 цього Закону, є платниками внесків на підставі договору про добровільну участь у загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні, укладеного відповідно до вимог цього Закону.

Стаття 10. Права і обов'язки застрахованої особи

1. Застрахована особа відповідно до цього Закону має право:
за формою, встановленою Пенсійним фондом, та у порядку, визначеному цим Законом, отримувати безкоштовно в органах Пенсійного фонду відомості, внесені до її персональної облікової картки у системі персоніфікованого обліку, в тому числі інформацію про пенсійні активи, що обліковуються на її накопичувальному пенсійному рахунку, інформацію про призначення і здійснення пенсійних виплат та надання соціальних послуг відповідно до цього Закону, а також у випадках, передбачених законодавством, – інформацію про порядок здійснення виплат за договорами колективного страхування;
обирати в порядку, визначеному законодавством, страхові організації, які здійснюють виплати довічних пенсій;
звертатися із заявою до відповідного органу Пенсійного фонду про уточнення відомостей, внесених до персональної облікової картки у системі персоніфікованого обліку;
обирати форму виплати пенсії відповідно до законодавства України;
оскаржувати в установленому цим Законом порядку дії страхувальника, посадових осіб органів Пенсійного фонду;
отримувати в Накопичувальному фонді або в обраному застрахованою особою недержавному пенсійному фонді відкритого типу інформацію про пенсійні активи, обліковані на накопичувальному пенсійному рахунку;
залишатися учасником загальнообов'язкового державного пенсійного страхування у разі припинення сплати страхових внесків з дотриманням умов цього Закону;
укладати у порядку, визначеному цим Законом, договір про добровільну участь у загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні та достроково розривати цей договір;
вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі у судовому порядку, та отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, у тому числі інформацію у письмовій формі.
2. Застрахована особа зобов'язана:
отримати у встановленому законодавством порядку посвідчення загальнообов'язкового державного соціального страхування і пред'являти його на вимогу страхувальника-роботодавця, посадових осіб органів Пенсійного фонду;
подавати на вимогу органу Пенсійного фонду документи, що засвідчують відомості, які містяться або мають бути занесені до її персональної облікової картки інформаційної бази системи персоніфікованого обліку страхових внесків згідно з цим Законом;
повідомляти Пенсійний фонд про обставини, що спричиняють зміни статусу застрахованої особи, розміру пенсії, порядку сплати нею страхових внесків, припинення виплати пенсії або сплати страхових внесків, позбавляють права на отримання соціальних послуг (зміни даних, що вносяться до її персональної облікової картки у системі персоніфікованого обліку, стану працездатності, складу сім'ї, звільнення з роботи, служби, працевлаштування тощо), протягом 10 днів з дати їх виникнення;
у порядку, визначеному Пенсійним фондом, повідомляти відповідні органи Пенсійного фонду про набуття права на пенсійні виплати відповідно до цього Закону;
при прийомі на роботу або укладенні відповідного договору повідомляти роботодавцю відомості про реєстрацію в органах Пенсійного фонду;
укладати договір страхування довічної пенсії з обраною страховою організацією та не розривати цей договір протягом життя (крім випадків зміни страхової організації згідно з цим Законом);
виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Стаття 11. Обов'язки страхувальників

1. Відповідно до цього Закону страхувальник має право:
у порядку, встановленому Пенсійним фондом, безоплатно отримувати від органів Пенсійного фонду інформацію, необхідну для виконання обов'язків, покладених на нього цим Законом;
отримувати від органів Пенсійного фонду в установленому ним порядку підтвердження про одержання страхових внесків, сплачених страхувальником;
оскаржувати в установленому цим Законом порядку дії органів Пенсійного фонду.
2. Страхувальники зобов'язані:
1) одноразово після набрання чинності цим Законом зареєструватися в порядку та у строки, визначені Пенсійним фондом, в органах Пенсійного фонду як платники страхових внесків з метою включення до загального реєстру платників страхових внесків, який веде Пенсійний фонд у встановленому відповідно до цього Закону порядку;
2) реєструватися в порядку, визначеному Пенсійним фондом, у відповідних регіональних органах Пенсійного фонду як платники страхових внесків у 10-денний строк з дня отримання ними свідоцтва про державну реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності (дозволу на провадження нотаріальної та іншої діяльності) або з дня прийняття рішення про утворення установи, організації, а також філіалу, представництва, іншого відокремленого підрозділу, у разі зміни статусу чи юридичної адреси, якщо відповідно до законодавства державна реєстрація таких установ, організацій та відокремлених підрозділів не проводиться;
3) вести облік виплат (доходу) застрахованій особі за кожним календарним місяцем та календарним роком, зберігати ці дані за період до 1 січня 2000 року протягом 75 років, а за період після цієї дати – протягом усього часу сплати страхових внесків та протягом 5 років після їх припинення на паперових носіях та в електронному вигляді за наявності засобів, що гарантують ідентичність паперової та електронної форми документа, після чого дані передаються до архіву на належне зберігання протягом 70 років згідно з порядком, установленим Кабінетом Міністрів України;
4) допускати посадових осіб органів Пенсійного фонду до перевірок правильності обчислення та сплати страхових внесків, надавати органам Пенсійного фонду необхідні документи та пояснення;
5) у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом, подавати органам Пенсійного фонду звітність;
6) надавати безоплатно застрахованій особі відомості про заробіток (дохід), розмір сплачених страхових внесків та інші відомості, що стосуються цієї особи та подаються до Пенсійного фонду;
7) у строки та у порядку, встановленому цим Законом, сплачувати страхові внески;
8) пред'являти на вимогу органів Пенсійного фонду та застрахованих осіб, за яких страхувальник здійснює сплату страхових внесків, видане страхувальнику органом Пенсійного фонду повідомлення про реєстрацію як платника страхових внесків;
9) у разі прийому на роботу або укладення відповідного договору з фізичною особою, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, вимагати пред'явлення цією особою свідоцтва загальнообов'язкового державного соціального страхування;
10) у разі прийому на роботу або укладення відповідного договору з фізичною особою, яка підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, за яку страхувальник зобов'язаний сплачувати страхові внески відповідно до цього Закону і яка не зареєстрована у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (в тому числі вперше приймається на роботу) або не пред'явила на вимогу страхувальника свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, повідомляти про це відповідний орган Пенсійного фонду та подавати йому необхідні відомості та документи для реєстрації зазначеної особи;
11) повідомляти застраховану особу, яку страхувальник зобов'язаний зареєструвати в органах Пенсійного фонду відповідно до цього Закону, про таку реєстрацію;
12) в порядку, визначеному Пенсійним фондом, повідомляти відповідні органи Пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміни статусу страхувальника, порядку сплати або припинення сплати ним страхових внесків (зміни даних, що вносяться до системи персоніфікованого обліку, тощо), протягом 10 календарних днів з дати їх виникнення;
13) перереєструватися в порядку, визначеному Пенсійним фондом, у відповідних регіональних органах Пенсійного фонду як платники страхових внесків у 10-денний строк з дня виникнення зміни юридичного статусу, форми власності, найменування (прізвища, ім'я та по батькові);
14) знятися з обліку в органах Пенсійного фонду за місцем реєстрації у 10-денний строк з дня виключення з державного реєстру підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;
15) виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
2. Фізичні особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності і використовують працю інших фізичних осіб за винагороду, зобов'язані зареєструватися в органах Пенсійного фонду у 10-денний строк з дня укладення відповідного договору або, якщо договір не укладався, – з дня початку роботи найманими фізичними особами.
3. Страхувальники зобов'язані зареєструватися у реєстрі платників страхових внесків у системі персоніфікованого обліку у відповідних регіональних органах Пенсійного фонду незалежно від того, ведуть вони фактично господарську діяльність та провадять розрахунки з оплати праці, чи ні.
4. Під час реєстрації страхувальники подають органам Пенсійного фонду за місцем реєстрації відомості та документи за переліком, визначеним цим Законом та нормативно-правовими актами Пенсійного фонду. У разі зміни зазначених відомостей страхувальники інформують про це відповідні органи Пенсійного фонду у 10-денний строк.
5. Платники страхових внесків з числа осіб, визначених частиною другою статті 8 цього Закону, вважаються зареєстрованими в органах Пенсійного фонду як платники страхових внесків до першого та другого рівнів загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь в загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні.
6. Платникам страхових внесків у 10-денний строк після реєстрації (перереєстрації) видається повідомлення про реєстрацію (перереєстрацію) платника страхових внесків за формою, встановленою Пенсійним фондом.
7. У разі зміни адреси платника страхових внесків або інших відомостей про платника, що містяться у системі персоніфікованого обліку, крім зазначених в пункті 7 частини першої, перереєстрація платників страхових внесків не здійснюється, при цьому органами Пенсійного фонду вносяться відповідні зміни до системи персоніфікованого обліку страхових внесків.
8. Страхувальники, застраховані особи, зазначені у пунктах 3 і 4 частини першої статті 8 цього Закону, повідомляють органи Пенсійного фонду, у яких вони зареєстровані, про відкриття або закриття поточних рахунків у банках чи в органах Державного казначейства, які використовуються для здійснення відповідної діяльності.
9. Органи, що здійснюють державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, зобов'язані надсилати один примірник реєстраційної картки регіональному органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Стаття 12. Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування

1. Розмір страхових внесків, у тому числі розмір частини внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду встановлюється Верховною Радою України відповідно для страхувальників і застрахованих осіб за результатами актуарних розрахунків, виходячи з того, що застрахованим особам повинні забезпечуватися виплата пенсій і надання соціальних послуг, передбачених цим Законом, а також покриття витрат на утримання та забезпечення діяльності Пенсійного фонду, розвиток його матеріальної та інформаційної бази.
2. Розмір страхових внесків встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України, яке повинно бути внесено до Верховної Ради України разом з проектом Закону України про Державний бюджет України на наступний бюджетний рік.
3. За непрацюючих осіб, передбачених у пункті 17 частини першої статті 8 цього Закону, а також за осіб, передбачених у пунктах 8 і 18 частини першої статті 8 цього Закону, страхові внески сплачуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, коштів цільових фондів, з яких цим особам сплачується відповідно грошове забезпечення або допомога.
4. Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є цільовим загальнообов'язковим платежем, крім випадків, передбачених цим Законом, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Питання, пов'язані із сплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, регулюються виключно цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, і не можуть регулюватися іншими законами та нормативно-правовими актами.
5. Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.
6. Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не можуть включатися до складу Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом.
7. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або звільнення від їх сплати.

Стаття 13. Нарахування страхових внесків

1. Страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нараховуються в межах, визначених частиною четвертою цієї статті, на такі види виплат (доходів):
для роботодавців – на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі у натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", і підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян, не враховуючи передбачені законодавством пільги із сплати зазначеного податку чи суми, на які зменшується оподатковуваний дохід, а також на суми допомоги по тимчасовій непрацездатності та винагород, що виплачуються фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, не враховуючи передбачені законодавством пільги із сплати зазначеного податку чи суми, на які цей дохід зменшується, суми стипендій або інших виплат, що виплачуються під час навчання;
для фізичних осіб – на всі суми заробітку (доходу, прибутку), що підлягає оподаткуванню прибутковим податком з громадян, не враховуючи пільги з оподаткування цього доходу (прибутку), включаючи суми, на які цей дохід зменшується відповідно до законодавства про прибутковий податок з громадян;
для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, – на всі суми сукупного оподатковуваного доходу, отриманого від діяльності, зазначеної в пункті 3 частини першої статті 8 цього Закону, не враховуючи пільги з оподаткування цього доходу, включаючи суми, на які цей дохід зменшується відповідно до законодавства про прибутковий податок з громадян;
для членів колективних та орендних підприємств, сільськогосподарських кооперативів та фермерських господарств – на суми доходу, що розподіляється між членами колективних, орендних підприємств, сільськогосподарських кооперативів, фермерських господарств і підлягає оподаткуванню прибутковим податком з громадян, не враховуючи передбачені законодавством пільги із сплати цього податку, та суми, на які зменшується оподатковуваний дохід, включаючи суми, на які цей дохід зменшується відповідно до цього Закону;
для осіб, які беруть добровільну участь у загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні, – на суми, визначені договором про добровільну участь в загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні.
2. Страхові внески фізичних осіб до Накопичувального фонду нараховуються на всі суми їх сукупного оподатковуваного доходу (прибутку), обчисленого відповідно до законодавства, не враховуючи пільги з оподаткування цього доходу (прибутку), включаючи суми, на які цей дохід зменшується відповідно до законодавства про прибутковий податок з громадян.
3. Страхові внески не нараховуються на виплати, не зазначені в частині першій цієї статті.
4. Страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та Накопичувального фонду нараховуються на фактичні виплати (доходи), зазначені у частинах першій та другій цієї статті, що не перевищують максимальної величини, визначеної Кабінетом Міністрів України. Ця максимальна величина щороку встановлюється Кабінетом Міністрів України на рівні величини трьох середніх заробітних плат, яка склалася у минулому календарному році, але не менше діючого на день набрання чинності цим Законом розміру максимальної величини фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу, з яких справляються збори (внески) до соціальних фондів.
5. Нарахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється на суми виплат (доходу), зазначені у частинах першій та другій цієї статті, які не зменшені на суму податків, інших обов'язкових платежів та внесків, що відповідно до законодавства сплачуються із зазначених сум, та суми утримань, які здійснюються відповідно до законодавства або за договорами позики, придбання товарів та виплат тощо або на інші цілі за дорученням отримувача.
6. Нарахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на виплати (доход), зазначені у частинах першій та другій цієї статті, провадиться незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця здійснення та використання їх отримувачами.

Стаття 14. Обчислення та сплата страхових внесків

1. Страхові внески обчислюються виключно у грошовій формі , в тому числі з доходу (виплат), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється у національній валюті України після перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, встановленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.
2. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 – 11, 13 – 16 частини першої статті 8 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), з яких відповідно до цього Закону обчислюються страхові внески.
3. Обчислення страхових внесків органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом здійснюється на підставі актів перевірки правильності обчислення та сплати страхових внесків, складених органами Пенсійного фонду, звітності, що подається платником органу Пенсійного фонду, бухгалтерських та інших документів, які підтверджують наявність сум виплат (доходу), з яких відповідно до цього Закону обчислюються страхові внески.
У разі коли орган пенсійного фонду не може обчислити суму страхових внесків у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження платника страхових внесків, ухиленням платника страхових внесків чи його посадових осіб від надання органу пенсійного фонду звітності чи інших документів про сплату страхових внесків або у зв'язку з неведенням платником страхових внесків бухгалтерського обліку чи відсутністю відповідних первинних документів або у разі, коли сума страхових внесків, обчислених платником, не підтверджується зазначеними документами, сума страхових внесків може бути обчислена органом Пенсійного фонду в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за непрямим методом виходячи з оцінки валового доходу та витрат платника страхових внесків, кількості осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, обсягу виробленої (реалізованої) платником страхових внесків продукції (послуг), суми сплачених ним податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законодавством.
У разі обчислення сум страхових внесків органом Пенсійного фонду цей орган надсилає платнику страхових внесків відповідне повідомлення за формою, встановленою Пенсійним фондом.
Платник страхових внесків може оскаржити зазначене повідомлення у судовому порядку протягом трьох робочих днів з дня його отримання, про що він зобов'язаний одночасно письмово повідомити відповідний орган Пенсійного фонду.
Обчислення органами Пенсійного фонду сум страхових внесків за минулі періоди здійснюється в розмірах, що були встановлені на день здійснення виплат заробітку (доходу), з яких відповідно до Закону обчислюються страхові внески.
4. Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування сплачуються (перераховуються) платниками страхових внесків, які відповідно до цього Закону здійснюють обчислення страхових внесків.
5. Сплата страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється виключно у грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до першого рівня на банківські рахунки органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до другого рівня – на рахунок Накопичувального фонду в порядку, визначеному Пенсійним фондом, згідно з цим Законом.
6. Страхові внески сплачуються підприємствами, установами, організаціями, військовими формуваннями шляхом безготівкових розрахунків, а страхувальниками – фізичними особами – шляхом безготівкових або готівкових розрахунків через банківські установи.
7. Страхувальники, зазначені у пунктах 3 і 4 частини першої статті 8 цього Закону, сплачують страхові внески у ті ж строки, що й прибутковий податок з громадян, не враховуючи пільги із сплати цього податку чи суми, на які зменшується оподатковуваний дохід.
8. Застраховані особи, зазначені у пунктах 3, 4 та частині другій статті 8 цього Закону, самостійно перераховують страхові внески на рахунок Пенсійного фонду.
9. Страхові внески, що спрямовуються до Накопичувального фонду, у розмірі, визначеному відповідно до статті 12 цього Закону, перераховуються страхувальниками або іншими особами, визначеними цим Законом, на рахунок Накопичувального фонду, а після запровадження сплати обов'язкових відрахувань до недержавних пенсійних фондів за бажанням застрахованої особи – на рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду в порядку, встановленому законодавством.
10. Сплата сум страхових внесків, обчислених органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом (в тому числі за непрямим методом), здійснюється платниками страхових внесків протягом трьох робочих днів з дня отримання платником страхових внесків від органу Пенсійного фонду відповідного повідомлення, крім випадків, коли таке повідомлення оскаржено платником страхових внесків у судовому порядку, у визначений цим Законом строк.
Суми страхових внесків, які відповідно до цього Закону підлягають сплаті з сум виплат (доходу), здійснених у період з дня, коли страхувальник згідно з цим Законом набув статус платника страхових внесків, до дня його реєстрації в органах Пенсійного фонду, сплачуються (стягуються) на загальних підставах відповідно до цього Закону за весь зазначений період незалежно від фактичної дати реєстрації.
11. Днем сплати страхових внесків є:
у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку платника страхових внесків на банківський рахунок Пенсійного фонду або у випадках, передбачених цим Законом, на рахунок Накопичувального фонду – день списання установою банку, установою Державного казначейства України суми платежу з банківського рахунка платника страхових внесків незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду;
у разі сплати сум страхових внесків готівкою – день внесення платником страхових внесків коштів у банківську установу чи відділення зв'язку для перерахування на рахунок органу Пенсійного фонду.
12. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, та вони (їх посадові особи) можуть бути притягнуті до адміністративної та кримінальної відповідальності у порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом України.
13. Суми страхових внесків, сплачених застрахованою особою, яка працює за сумісництвом, із заробітку (доходу), що перевищує максимальну величину суми фактичних витрат суб'єктів господарювання, на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу, з яких справляються збори (внески) до соціальних фондів, повертаються застрахованій особі або переводяться за її бажанням на її накопичувальний пенсійний рахунок у Накопичувальному фонді в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
14. Страхові внески, що спрямовуються до Накопичувального фонду, а також інвестиційний дохід, який нараховується на ці кошти, не включаються до сукупного оподатковуваного доходу, отриманого громадянином у період, за який здійснюється оподаткування, відповідно до законодавства про оподаткування.
15. У разі коли пенсіонер не виявив бажання сплачувати страхові внески в період роботи після призначення пенсії, він вважається звільненим від сплати страхових внесків.
16. Страхові внески можуть сплачуватися застрахованою особою одноразово відповідно до договору про добровільну участь у загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні до першого або другого рівнів загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, або одночасно до першого та другого рівнів за попередні періоди, коли ця особа не підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або не була зобов'язана сплачувати страхові внески. При цьому сума сплачених за ці періоди внесків не може бути меншою ніж мінімальний страховий внесок за кожний місяць цього періоду.
17. Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника внесків.
Установи банків приймають від платників страхових внесків платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платниками страхових внесків платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум. У разі невиконання банками цієї вимоги вони за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному органу Пенсійного фонду суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків, з правом зворотної вимоги до платників страхових внесків щодо відшкодування цієї суми.
У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення у повному обсязі виплати заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та одночасної сплати відповідних сум страхових внесків виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється у пропорційних розмірах у порядку, визначеному Пенсійним фондом.
У разі наявності у платника страхових внесків одночасно із зобов'язаннями із сплати страхових внесків зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законодавством, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати страхових внесків виконуються у першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями (крім зобов'язань щодо виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
18. Суми надміру сплачених або помилково сплачених сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування повертаються органами Пенсійного фонду платникам страхових внесків або, за їх згодою, зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків у порядку, визначеному Пенсійним фондом.

Стаття 15. Персоніфікований облік страхових внесків

1. Органи Пенсійного фонду ведуть персоніфікований облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходження страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб, здійснюють облік коштів, що акумулюються на накопичувальних пенсійних рахунках у Накопичувальному фонді, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Для формування інформаційної системи персоніфікованого обліку страхових внесків використовуються відомості, що надходять від:
інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов'язкових платежів;
Державної податкової адміністрації України;
роботодавців;
фізичних осіб;
органів реєстрації актів громадянського стану про померлих громадян;
державної служби зайнятості;
фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування;
компанії з управління активами Накопичувального фонду (стосовно накопичувальних пенсійних рахунків);
банківської установи-зберігача;
інших підприємств, установ, організацій та військових формувань.
Інформація з бази даних персоніфікованого обліку страхових внесків, що ведеться в електронній формі, може надаватися за запитом страхувальників або застрахованих осіб у вигляді документа, що відповідає вимогам законодавства.
2. На кожну застраховану особу відкривається персональна облікова картка, в якій використовується постійний ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов'язкових платежів.
3. Персональна облікова картка застрахованої особи повинна містити такі відомості:
1) умовно-постійна частина персональної облікової картки:
модифікований ідентифікаційний номер;
прізвище, ім'я та по батькові на поточний момент;
прізвище при народженні;
дата народження;
місце народження;
стать;
адреса постійного місця проживання;
серія, номер і назва документа, з якого взято відомості до персональної облікової картки;
громадянство;
відомості про членів сім'ї, які знаходяться на утриманні застрахованої особи, та її дітей;
номер телефону (за згодою);
відмітка про смерть;
2) частина персональної облікової картки, яка відображає страховий стаж, заробіток (дохід) та розмір сплачених страхових внесків:
ідентифікаційний номер страхувальника;
рік, за який внесено відомості;
розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за відповідний місяць;
тривалість страхового стажу;
ознака особливих умов праці, які дають право на пільги у пенсійному забезпеченні;
сума оподатковуваного заробітку (грошового забезпечення, доходу), з якої сплачено страхові внески за відповідний місяць;
сума доходу (заробітку), врахована для осіб, які провадять підприємницьку діяльність і обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок);
3) частина персональної облікової картки, яка відображає сплату за рахунок коштів Пенсійного фонду пенсії застрахованій особі за місяцями:
дата, з якої призначено пенсію;
місяць нарахування (перерахунку, індексації) пенсії;
вид трудової або іншої діяльності, яка зараховується до страхового стажу;
заробіток (дохід) для обчислення, перерахунку, індексації пенсії;
розмір пенсії для виплати;
запис про членів сім'ї, які перебувають на утриманні застрахованої особи;
4) частина персональної облікової картки, яка відображає стан пенсійних активів застрахованої особи або здійснення виплат спадкоємцям накопичувального пенсійного рахунка та інформацію про участь у колективному страхуванні:
сума оподатковуваного заробітку (грошового забезпечення, доходу), з якої сплачено страхові внески за відповідний місяць;
розмір внесків на накопичувальний пенсійний рахунок за відповідний місяць;
сумарний розмір інвестиційного доходу за попередні періоди;
чиста вартість пенсійних активів;
загальна кількість одиниць пенсійних активів;
сума коштів, перерахована страховій організації, обраній застрахованою особою, і дата перерахування цих коштів;
вид обраного колективного страхування та інформація про укладення колективного страхування на користь особи;
сума одноразової виплати, сплаченої відповідно до статті 50 цього Закону, і дата її виплати;
відмітка про смерть застрахованої особи.
4. Персональна облікова картка застрахованої особи зберігається у Пенсійному фонді протягом усього життя цієї особи, а після її смерті – протягом 75 років на паперових носіях та в електронному вигляді за наявності засобів, що гарантують ідентичність паперової та електронної форми документа.
5. Дані про відкриття розрахункових та інших рахунків страхувальниками-роботодавцями органи Пенсійного фонду отримують від банків, у яких ведуться ці рахунки.
6. Відомості про осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 – 11, 14-19 частини першої статті 8 цього Закону, подаються до органу Пенсійного фонду страхувальниками-роботодавцями, відповідними підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують цим особам заробітну плату, грошове забезпечення (заробіток), допомогу або стипендії. Відомості про застрахованих осіб, зазначених у пунктах 3, 4 і 13 частини першої статті 8 цього Закону, подаються до органу Пенсійного фонду безпосередньо цими особами, а про осіб, зазначених у пункті 12 частини першої статті 8 цього Закону, – фондом з відповідного виду соціального страхування. Форми документів, порядок та строки їх подання встановлюються Пенсійним фондом.
7. Відомості про смерть застрахованої особи передаються до органу Пенсійного фонду протягом 10 днів з дня реєстрації смерті органом реєстрації актів громадянського стану за місцем її реєстрації як платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Стаття 16. Захист даних

1. Інформація у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування використовується з дотриманням вимог, передбачених законодавством про інформацію.
2. Відомості, що містяться у системі персоніфікованого обліку, використовуються органами Пенсійного фонду для:
підтвердження участі застрахованої особи у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
обчислення страхових внесків;
визначення права застрахованої особи або членів її сім'ї на пенсійні виплати згідно з цим Законом;
визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом;
надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених цим Законом;
надання страховим організаціям, які здійснюють страхування довічних пенсій;
надання аудитору, що відповідно до цього Закону здійснює аудит Накопичувального фонду.
3. Надання органами Пенсійного фонду відомостей, що містяться у системі персоніфікованого обліку, іншим особам, крім застрахованої особи та членів її сім'ї, у випадках, передбачених цим Законом, страховим організаціям, які здійснюють страхування довічних пенсій, та аудитору, що відповідно до цього Закону проводить аудит Накопичувального фонду, допускається лише за рішенням суду у випадках, передбачених законодавством.
4. Пенсійний фонд забезпечує комплекс організаційних та технічних заходів, спрямованих на захист відомостей, що містяться у системі персоніфікованого обліку, в тому числі забезпечує обмеження кола службових осіб, які в силу свої службових обов'язків мають доступ до відомостей, що містяться у системі персоніфікованого обліку.
Особи, які мають доступ або користуються відомостями, що містяться у системі персоніфікованого обліку, за незаконне розголошення цих відомостей несуть відповідальність згідно із законодавством.
Стаття 17. Розгляд спорів
Спори, що виникають з питань, пов'язаних із загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, розв'язуються органами Пенсійного фонду або в судовому порядку відповідно до законодавства.

Розділ ІІ. СТРАХОВИЙ СТАЖ В ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВІЙ СОЛІДАРНІЙ СИСТЕМІ

Стаття 18. Періоди, з яких складається страховий стаж у загальнообов'язковій солідарній системі

1. Відповідно до цього Закону страховий стаж – це сума періодів, визначена відповідно до цього Закону, протягом яких застрахована особа згідно з цим Законом підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у державному пенсійному страхуванні, за які згідно з цим Законом у повному обсязі у визначених законодавством розмірах сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі, не меншій ніж мінімальний розмір внесків, визначений цим Законом.
До страхового стажу згідно з цим Законом зараховуються також періоди до набрання чинності цим Законом, які відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, включалися до стажу, який дає право на призначення трудової пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії за інвалідністю, крім наявного страхового стажу, зараховується також період від дня призначення пенсії за інвалідністю до досягнення застрахованим визначеного цим Законом пенсійного віку, необхідного для призначення пенсії за віком, а при обчисленні пенсії у разі втрати годувальника – період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, необхідного для призначення пенсії за віком відповідно до цього Закону.
2. Страховий стаж обчислюється органами Пенсійного фонду в порядку, визначеному Пенсійним фондом відповідно до вимог цього Закону, за даними, які містяться у системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку – на підставі документів та у порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
При цьому при обчисленні страхового стажу за період роботи до набрання чинності цим Законом за кожний повний календарний рік стажу роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці (за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість у яких протягом повного робочого дня дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України) до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
3. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, в тому числі неповний місяць, коли застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні відповідно до цього Закону, зараховується до страхового стажу за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є не меншою мінімального розміру страхових внесків, визначеного цим Законом.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою суми мінімального розміру внесків, цей період зараховується до страхового стажу за умови здійснення за бажанням застрахованих осіб у порядку, визначеному Пенсійним фондом, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума коштів, сплачених до Пенсійного фонду за відповідний місяць, була не меншою мінімального розміру страхових внесків.
У разі коли зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків, за формулою:
ТП = С : В,
де ТП – ивалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається в місяцях;
С – ума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць;
В – мінімальна сума страхових внесків, визначена відповідно до цього Закону, яка повинна бути сплачена за відповідний місяць.
Періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до страхового стажу на загальних підставах.
Крім випадків, передбачених цим Законом, страховий стаж враховується в одинарному розмірі із заокругленням до двох знаків після коми.

Стаття 19. Коефіцієнт страхового стажу

1. Коефіцієнт страхового стажу за кожний рік страхового стажу визначається за формулою:
Кс = С : 12,
де Кс – коефіцієнт страхового стажу у відсотках;
С – ума місяців страхового стажу, визначена з урахуванням вимог цього Закону.
2. Коефіцієнт страхового стажу, обчислений відповідно до цього Закону, з урахуванням періодів до набрання чинності цим Законом не може перевищувати 75 відсотків.

Розділ ІІІ. ПЕНСІЇ ЗА ВІКОМ У ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВІЙ СОЛІДАРНІЙ СИСТЕМІ ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ

Стаття 20. Право на призначення пенсій за віком у загальнообов'язковій солідарній системі пенсійного страхування

1. Особи мають право на призначення пенсії за віком не раніше ніж при досягненні чоловіками 60 років, жінками 55 років та наявності страхового стажу, передбаченого частиною другою цієї статті.
2. Особи мають право на призначення пенсії за віком за наявності страхового стажу не менше п'яти років.
3. Особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають право на отримання пенсії за віком у загальнообов'язковій солідарній системі пенсійного страхування з визначеною ними відстрочкою пенсійного віку із збільшенням при цьому розміру пенсії відповідно до цього Закону.
4. Особи, зазначені у частині другій цієї статті, за їх вибором мають право на отримання пенсії за віком у загальнообов'язковій солідарній системі пенсійного страхування згідно із законодавством, за яким їм була призначена пенсія до набрання чинності цим Законом, або на призначення пенсії за віком, обчисленої (перерахованої) за цим Законом.
5. Особам, які досягли пенсійного віку, визначеного частиною першою цієї статті, але мають страховий стаж, обчислений відповідно до цього Закону, менше ніж п'ять років, призначається соціальна допомога відповідно до закону про державну соціальну допомогу.
У разі наявності в подальшому у зазначених осіб страхового стажу п'ять та більше років, їм призначається пенсія за віком відповідно до цього Закону.

Стаття 21. Розмір пенсій за віком у загальнообов"язковій солідарній системі пенсійного страхування

1. Розмір щомісячної пенсії за віком у загальнообов"язковій солідарній системі пенсійного страхування, що призначається відповідно до цього Закону, визначається за формулою:
П = (3 х Кс) х 0,01,
де П – озмір щомісячної пенсії, визначений у гривнях;
З – заробіток застрахованої особи, з якого обчислюється пенсія, визначений відповідно до цього Закону, у гривнях;
Кс – коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до цього Закону, у відсотках.
2. За бажанням застрахованих осіб частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, – відповідно до цього Закону.
При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законодавством для відповідних категорій пенсіонерів, що діяли на день набрання чинності цим Законом.
Розмір пенсії, обчислений відповідно до цього пункту, підвищується відповідно до частин першої та другої статті 37 цього Закону, з дня набрання чинності цим Законом до початку виплати пенсій.
3. Максимальний розмір пенсії за віком у загальнообов'язковій солідарній системі пенсійного страхування, обчислений відповідно до цього Закону, не обмежується.

Стаття 22. Найменший розмір пенсії за віком

За наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу у разі сплати страхових внесків із заробітної плати не нижчої ніж мінімальна заробітна плата пенсія за віком не може бути нижчою ніж 20 відсотків середньої заробітної плати в Україні за попередній рік, а частина пенсії, яка припадає на період до набрання чинності цим Законом, не може бути нижчою ніж сума найменшої виплати трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги, що діяли на день набрання чинності цим Законом. Застраховані особи, страховий стаж яких менше ніж визначений у цій статті, мають право на отримання пенсії за віком, визначеної відповідно до цієї статті, у пропорційно зменшеному розмірі.

Стаття 23. Умови призначення пенсії за віком у підвищеному розмірі у разі відстрочення часу її призначення

1. Особам, які набули право на пенсію за віком відповідно до цього Закону, мають страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком, але після досягнення пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 20 цього Закону, виявили бажання отримати пенсію за віком пізніше цього строку, продовжуючи при цьому працювати і сплачувати страхові внески, пенсія призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за пенсією з підвищенням основного (в тому числі граничного) розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно до статті 21 цього Закону, за кожний повний рік страхового стажу, що відпрацьований з моменту виникнення права на призначення пенсії за віком, у такому порядку:

Кількість років відкладеного виходу на пенсію за віком Підвищення розміру пенсії на
1 3,00 %
2 6,71 %
3 11,83 %
4 18,54 %
5 27,07 %
6 36,46 %
7 46,85 %
8 58,43 %
9 71,19 %
10 85,32 %

2. Якщо особа з будь-яких причин не змогла допрацювати згідно з умовами цієї статті повного року, передбачена цієї статтею пенсія призначається з дати, що настає за останнім днем повного року, який враховано до страхового стажу, і виплачується після звернення за пенсією за віком. При цьому підвищення розміру пенсії не здійснюється за неповний рік страхового стажу, який минув з моменту виникнення права на призначення пенсії за віком.

Розділ ІV. ПЕНСІЇ ЗА ІНВАЛІДНІСТЮ В ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВІЙ СОЛІДАРНІЙ СИСТЕМІ

Стаття 24. Право на призначення пенсії за інвалідністю в загальнообов'язковій солідарній системі

1. Пенсія за інвалідністю відповідно до цього Закону призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров'я внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, а також інвалідності з дитинства на умовах, передбачених статтею 26 цього Закону).
2. У разі наявності необхідного мінімального страхового стажу, передбаченого статтею 26 цього Закону, пенсія за інвалідністю призначається інвалідам незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
3. Пенсії за інвалідністю від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначаються відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Стаття 25. Групи інвалідності для обчислення пенсій за інвалідністю

1. Для обчислення пенсій за інвалідністю визначено три групи інвалідності залежно від ступеня втрати працездатності. Причина, група інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством України.
2. Пенсійний фонд та застрахована за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням особа мають право у встановленому законодавством порядку оскаржити рішення органів медико-соціальної експертизи.

Стаття 26. Умови призначення пенсій за інвалідністю

1. Особи, визнані в установленому порядку інвалідами, мають право на пенсію за інвалідністю відповідно до цього Закону за наявності необхідного мінімального страхового стажу:
до досягнення особою 23 років включно – 2 роки;
від 24 років до досягнення особою 26 років включно – 3 роки;
від 27 років до досягнення особою 31 року включно – 4 роки;
для осіб 32 років і старших – 5 років.
2. Матеріальне забезпечення визнаних інвалідами застрахованих осіб, у яких відсутній страховий стаж, необхідний для призначення пенсій за інвалідністю, здійснюється відповідно до законодавства про соціальну допомогу.
3. Військовослужбовцям строкової служби призначається пенсія за інвалідністю незалежно від наявності страхового стажу.

Стаття 27. Розміри пенсій за інвалідністю

Пенсії за інвалідністю залежно від групи інвалідності призначаються у таких розмірах: інвалідам І групи – 100 відсотків пенсії за віком; інвалідам
ІІ групи – 90 відсотків пенсії за віком; інвалідам ІІІ групи – 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статті 21 цього Закону.
При цьому до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, крім наявного страхового стажу, зараховується також період від дня призначення пенсії за інвалідністю до досягнення застрахованим віку, необхідного для призначення пенсії за віком, передбаченого в частині першій статті 20 цього Закону, із застосуванням до цього періоду коефіцієнту страхового стажу у розмірах, передбачених для періоду страхового стажу після набрання чинності цим Законом, але не більше одного відсотка за кожний рік цього періоду.

Стаття 28. Період, на який призначається пенсія за інвалідністю

1. Застрахованим особам, які у встановленому порядку визнані інвалідами, пенсія за інвалідністю призначається на весь строк встановлення інвалідності.
2. Після досягнення особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 20 цього Закону, замість пенсії за інвалідністю за вибором пенсіонера може призначатися пенсія за віком на умовах цього Закону.

Стаття 29. Строк виплати пенсії за інвалідністю у разі зміни групи інвалідності або відновлення здоров'я

1. У разі зміни групи інвалідності пенсія в новому розмірі виплачується з дня зміни групи інвалідності.
У разі визнання особи, яка пройшла повторний медичний огляд, здоровою пенсія виплачується до кінця місяця, по який встановлено інвалідність.
2. У разі коли особа не з'явилася в органи медико-соціальної експертизи для повторного огляду у визначений для цього строк, виплата пенсії за інвалідністю припиняється.
3. У разі коли строк повторного огляду медико-соціальної експертизи особою пропущено з поважних причин, або у разі визнання її знову інвалідом, виплата пенсії за інвалідністю відновлюється з дня, з якого припинено виплату, до дня повторного огляду , але не більш як за три роки, якщо орган медико-соціальної експертизи визнає її за цей період інвалідом. При цьому, якщо під час повторного огляду інваліда переведено на іншу групу
інвалідності (вищу або нижчу), пенсія за зазначений період виплачується за попередньою групою інвалідності.
Якщо виплату пенсії інвалідові було припинено у зв'язку з відновленням здоров'я, або якщо він не отримував пенсії внаслідок нез'явлення на повторний огляд без поважних причин, то в разі наступного визнання його інвалідом виплата раніше призначеної пенсії поновлюється з дня встановлення інвалідності знову за умови, що після припинення виплати пенсії минуло не більше 5 років. Якщо минуло більше 5 років, пенсія призначається знову на загальних підставах.

Розділ V. ПЕНСІЯ У РАЗІ ВТРАТИ ГОДУВАЛЬНИКА ІЗ ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВОЇ СОЛІДАРНОЇ СИТЕМИ

Стаття 30. Право на пенсію у разі втрати годувальника із загальнообов'язкової солідарної системи

1. Право на пенсію у разі втрати годувальника, крім членів сімей осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за наявності у годувальника на день смерті страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за інвалідністю відповідно до цього Закону, а у разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині третій статті 26 цього Закону, незалежно від тривалості страхового стажу мають такі особи:
1) одне з подружжя, яке не працює і зайняте вихованням дітей померлого годувальника, які не досягли 8 років, або яке визнане в установленому порядку інвалідом, або досягло віку, що дає право на пенсію за віком на загальних підставах;
2) діти померлого годувальника, які не досягли 18 років, у тому числі діти, які народилися протягом 10 місяців з дня смерті годувальника, а також діти, що є студентами або учнями середніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладів з денною (очною) формою навчання, а діти, визнані інвалідами I та II груп – незалежно від форми навчання – до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років;
3) діти – круглі сироти до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони, чи ні;
4 ) один з батьків, брат чи сестра померлого годувальника, а у разі їх відсутності – дідусь або бабуся, незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і зайняті доглядом за дітьми померлого годувальника до досягнення ними 8 років, у разі відсутності у дітей другого з батьків;
5) батьки померлого годувальника, які на день смерті годувальника були непрацездатними (були інвалідами I або II групи чи досягли пенсійного віку) і знаходилися на утриманні годувальника.
2. У разі смерті годувальника, який не мав страхового стажу, необхідного для призначення пенсії, матеріальне забезпечення осіб, які знаходилися на його утриманні, здійснюється відповідно до законодавства про соціальну допомогу.
3. Усиновлені діти мають право на пенсію у разі втрати годувальника нарівні з рідними дітьми.
4. Пасинок і падчерка мають право на пенсію у разі втрати годувальника нарівні з рідними дітьми, якщо вони не отримують аліментів від батьків та допомогу відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".
5. Неповнолітні діти, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника, зберігають це право і у разі їх усиновлення.
6. Положення цього Закону, що стосуються сім'ї померлого, поширюються і на сім'ю застрахованої особи, визнаної у судовому порядку безвісно відсутньою.
7. Пенсії у разі втрати годувальника від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначаються відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Стаття 31. Розміри пенсій у разі втрати годувальника із загальнообов'язкової солідарної системи

1. Пенсія у разі втрати годувальника призначається у розмірі: на одну особу, яка має право на таку пенсію, – 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на дві та більше осіб, які мають право на таку пенсію, – 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, які розподіляються між цими особами рівними частками. При цьому до страхового стажу для обчислення пенсії за віком померлого годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, необхідного для призначення пенсії за віком, передбаченого у частині першій статті 20 цього Закону, із застосуванням до цього періоду коефіцієнту страхового стажу у розмірах, передбачених для періоду страхового стажу після набрання чинності цим Законом, але не більше одного відсотка за кожний рік цього періоду, протягом якого припускається, що заробітна плата (дохід) годувальника відповідала б середній заробітній платі (доходу) за період до його смерті.
2. Дітям, які втратили обох батьків (круглим сиротам), пенсія призначається виходячи з розмірів пенсій за віком кожного з батьків у порядку, передбаченому цією статтею.

Стаття 32. Період, на який призначається пенсія у разі втрати годувальника. Зміна розміру пенсії

1. Пенсія у разі втрати годувальника призначається:
1) одному з подружжя у разі досягнення ним віку, передбаченого для призначення пенсії за віком, що дає право на призначення пенсії за віком, – довічно;
2) одному з подружжя, яке має право на забезпечення пенсією у разі втрати годувальника з урахуванням пункту 1 частини першої статті 30 цього Закону, – на період визнання інвалідом;
3) дітям, які мають право на забезпечення пенсією у разі втрати годувальника відповідно до пункту 2 частини першої статті 30 цього Закону, – до досягнення 18-річного віку, дітям-інвалідам – на період визнання їх інвалідами; студентам і учням навчальних закладів з денною (очною) формою навчання, а інвалідам І та ІІ груп – незалежно від форми навчання – до закінчення навчальних закладів, але не більше ніж до досягнення ними
23 років;
4) особам, зайнятим доглядом за дітьми померлого годувальника відповідно до пунктів 1 та 3 частини першої статті 30 цього Закону, – на період догляду за дітьми до досягнення ними 8-річного віку.
2. Зміна розміру пенсії або припинення її виплати здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому склалися обставини, які призвели до зміни розміру або припинення виплати пенсії.

Стаття 33. Призначення однієї пенсії у разі втрати годувальника на всіх членів сім'ї. Виділення частки пенсії

1. На всіх членів сім'ї, які мають право на забезпечення пенсією у разі втрати годувальника, призначається одна спільна пенсія.
2. На вимогу будь-якого члена сім'ї із загальної суми виділяється частка його пенсії, яка виплачується окремо.
Виділення частки пенсії провадиться з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому надійшла заява про виділення відповідної частки пенсії.

Розділ VI. ПОРЯДОК ОБЧИСЛЕННЯ ЗАРОБІТКУ (ДОХОДУ) ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ ПЕНСІЙ ІЗ ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВОЇ СОЛІДАРНОЇ СИСТЕМИ. УМОВИ ПРИЗНАЧЕННЯ І ВИПЛАТИ ПЕНСІЙ ТА ЗДІЙСНЕННЯ УТРИМАННЯ З ПЕНСІЙ

Стаття 34. Коригування заробітку (доходу) для обчислення пенсії і визначення середньоарифметичного індивідуального коефіцієнта заробітку (доходу) застрахованої особи

1. Пенсії обчислюються відповідно до статті 21 цього Закону у відсотках до заробітку (доходу), що визначається та коригується відповідно до цієї статті.
2. Заробіток для обчислення пенсій у солідарній пенсійній системі визначається за формулою:
З = Зп х (С : К),
де 3 – заробіток застрахованої особи для обчислення пенсії, визначений у гривнях;
С – ума коефіцієнтів заробітку застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується для обчислення пенсії, визначених відповідно до цього Закону;
К – кількість місяців, страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітку застрахованої особи;
Зп – номінальна середньомісячна середня заробітна плата в Україні, визначена за даними Державного комітету статистики України за календарний рік, що передує року звернення за призначенням (перерахунком) пенсії відповідно до цього Закону.
У разі відсутності на момент призначення пенсії даних про величину номінальної середньої заробітної плати в Україні за попередній рік для обчислення заробітку враховується середньомісячна середня заробітна плата в Україні за наявні місяці попереднього року з наступним перерахунком середньоарифметичного індивідуального коефіцієнта заробітку та розміру пенсії після отримання даних про величину номінальної середньомісячної середньої заробітної плати в Україні за рік, що передує року звернення за призначенням (перерахунком) пенсії.
Коефіцієнт заробітку застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії визначається за формулою:
Кз = 3 : Зп,
де Кз – коефіцієнт заробітку застрахованої особи;
З – ума отриманого застрахованою особою заробітку, з якого сплачено страхові внески та який відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії протягом місяця, за який розраховується коефіцієнт заробітку;
Зп – номінальна середня заробітна плата в Україні, визначена за даними Державного комітету статистики України за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітку.
3. При обчисленні заробітку застрахованих осіб для визначення розміру пенсії за віком, з якого визначається розмір пенсії за інвалідністю або у разі втрати годувальника, враховується лише кількість місяців страхового стажу, за які розраховані коефіцієнти заробітку за місяці, коли особа, визнана інвалідом, фактично отримувала заробіток.
4. При обчисленні коефіцієнту заробітку застрахованих осіб, які до набрання чинності цим Законом здійснювали підприємницьку діяльність і обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) та членів їх сімей, що беруть участь у здійсненні підприємницької діяльності, отриманий ними заробіток за відповідний місяць, який враховується для розрахунку зазначеного коефіцієнта за відповідний період, визначається за формулою:
П х (Ч : 100) + Д
З = – ---------------------
Т : 100
де: 3 – заробіток, який враховується для обчислення коефіцієнта заробітку застрахованої особи;
П – частина суми фактичного сплаченого відповідного податку (плати за патент) у розрахунку на відповідний місяць;
Ч – частина від суми фактично сплаченого відповідного податку (плати за патент), що перерахована до Пенсійного фонду у розрахунку на відповідний місяць;
Д – ума доплати розрахована таким чином, щоб сума коштів, сплачена за кожний місяць, була не менше суми мінімального страхового внеску;
Т – озмір збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у відповідному місяці, встановлений законодавством, що діяло раніше.
Під час визначення доходу фізичної особи – уб'єкта підприємницької діяльності для обчислення коефіцієнта її заробітку враховується розмір податку (плати за патент), що сплачує така фізична особа, без збільшення розміру податку (плати за патент), передбаченого законодавством, за членів його сім'ї, які беруть участь у здійсненні цією фізичною особою підприємницької діяльності, та за осіб, які перебувають з нею у трудових відносинах.
Під час визначення доходу члена сім'ї фізичної особи – уб'єкта підприємницької діяльності для обчислення коефіцієнта її заробітку враховується сума податку (плати за патент), внесена за одного члена сім'ї, на яку відповідно до законодавства збільшується відповідний податок (плата за патент) зазначеної фізичної особи – уб'єкта підприємницької діяльності.

Стаття 35. Періоди, протягом яких враховується заробіток (дохід) при обчисленні пенсії

1. Зар