Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності з недержавного пенсійного забезпечення в Україні та регулює відносини, пов'язані з цим видом діяльності.

Роздiл 1. Загальні положення

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
1) адміністратор - компанія з управління пенсійним фондом, з якою рада фонду уклала договір про управління недержавним пенсійним фондом, або засновник корпоративного пенсійного фонду, який прийняв рішення про управління недержавним пенсійним фондом самостійно, або юридична особа - неприбуткова організація, створена засновниками корпоративного пенсійного фонду виключно для управління таким фондом, на умовах цього Закону;
2) банківська установа-зберігач - комерційний банк, який провадить діяльність згідно із законодавством України та відповідає вимогам цього Закону;
3) відкритий пенсійний фонд - недержавний пенсійний фонд, засновниками якого є будь-які юридичні особи. Учасниками цього фонду можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства (далі - громадяни) незалежно від місця та характеру їх роботи;
4) вкладник недержавного пенсійного фонду (далі - вкладник фонду) - учасник, подружжя учасника або роботодавець учасника пенсійного фонду, який сплачує пенсійні внески на користь учасника шляхом перерахування коштів до недержавного пенсійного фонду відповідно до умов пенсійного контракту;
5) власний капітал - різниця між сукупною вартістю активів юридичної особи та вартістю її зобов'язань перед третіми особами;
6) діяльність з недержавного пенсійного забезпечення - сукупність організаційних та юридичних дій, спрямованих на здійснення недержавного пенсійного забезпечення громадян;
7) довічна пенсія - пенсійна виплата, сума якої визначається у договорі страхування довічної пенсії та виплачується з визначеною договором періодичністю протягом життя громадянина після досягнення ним пенсійного віку або віку, встановленого згідно з цим Законом відповідним учасником фонду;
8) інвестиційна декларація - документ, який визначає основні напрями інвестиційної політики недержавного пенсійного фонду;
9) індивідуальний пенсійний рахунок - персоніфікований рахунок учасника пенсійного фонду, який ведеться адміністратором в системі персоніфікованого обліку та на якому обліковується інформація про пенсійні активи, належні учасникові фонду, у визначеному цим Законом порядку;
10) компанія з управління активами - юридична особа, яка провадить професійну діяльність з управління та розміщення активів на підставі дозволу на провадження такої діяльності та інших встановлених законодавством дозволів на управління активами;
11) компанія з управління пенсійним фондом - юридична особа, яка здійснює управління пенсійним фондом, забезпечує його діяльність згідно із законодавством і надає пенсійному фонду, його учасникам та вкладникам послуги відповідно до договору, укладеного з недержавним пенсійним фондом;
12) корпоративний пенсійний фонд - недержавний пенсійний фонд, засновником якого є юридична особа - роботодавець або кілька юридичних осіб - роботодавців. Учасниками цього фонду є виключно громадяни, які перебувають у трудових відносинах з його засновниками;
13) недержавний пенсійний фонд (далі - пенсійний фонд) - юридична особа, створена відповідно до цього Закону, яка має статус неприбуткової організації, функціонує та провадить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків учасників пенсійного фонду (з подальшим управлінням і розміщенням), а також здійснює пенсійні виплати учасникам зазначеного фонду в порядку, визначеному цим Законом;
14) одиниця пенсійних активів - одиниця виміру вартості пенсійних активів. Номінальна вартість одиниці пенсійних активів на день надходження першого пенсійного внеску до пенсійного фонду встановлюється у розмірі 10 гривень;
15) одноразова пенсійна виплата - грошова виплата, що здійснюється одноразово за рахунок накопичених коштів у порядку та випадках, визначених цим Законом;
16) пенсійна виплата - грошова виплата учасникові недержавного пенсійного забезпечення або його спадкоємцям, що здійснюється у випадках, передбачених цим Законом;
17) пенсійна схема - встановлені статутом пенсійного фонду умови та порядок недержавного пенсійного забезпечення учасників фонду;
18) пенсійний контракт - договір між учасником (вкладником) фонду та пенсійним фондом, згідно з яким здійснюється недержавне пенсійне забезпечення учасника фонду за визначеною пенсійною схемою;
19) пенсійні активи - активи пенсійного фонду, страхової організації, банківської установи, що складаються з коштів, цінних паперів, майнових прав, сформованих відповідно до цього Закону, за рахунок яких здійснюється пенсійна виплата;
20) пенсійні депозитні рахунки - вкладні (депозитні) рахунки фізичних осіб, що відкриваються банківськими установами з урахуванням умов, установлених цим Законом, для накопичення пенсійних заощаджень;
21) пенсія на визначений строк - періодичні виплати, що здійснюються протягом визначеного строку з накопичених коштів громадянина в порядку та у випадках, визначених цим Законом;
22) персоніфікований облік - збирання, оброблення, систематизація та зберігання передбачених законодавством про пенсійне забезпечення і цим Законом відомостей про учасників недержавного пенсійного забезпечення, відомостей про визначення їх прав на пенсійні виплати за рахунок коштів, накопичених на їх користь у пенсійному фонді, страховій організації або на пенсійному депозитному рахунку, а також для обчислення розміру цих виплат;
23) пов'язана особа - юридична особа, яка здійснює контроль за відповідною юридичною особою, або контролюється відповідною юридичною особою, або перебуває під спільним контролем з такою юридичною особою; фізична особа або члени її сім'ї, які здійснюють контроль за відповідною юридичною особою. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік (дружина), прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка (дружини), а також чоловік (дружина) будь-якого прямого родича фізичної особи; посадова особа відповідної юридичної особи, уповноважена виконувати від її імені юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правових відносин, а також члени сім'ї такої посадової особи.
Під здійсненням контролю в цьому Законі слід розуміти володіння безпосередньо або через пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду юридичної особи, або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі юридичної особи, або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), більшою, ніж 20 відсотків статутного фонду юридичної особи. Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного фонду юридичної особи (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належать такій фізичній особі, членам її сім'ї та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім'ї;
24) професійна діяльність з управління та розміщення пенсійних активів - діяльність, пов'язана з розміщенням (інвестуванням) пенсійних активів та подальшим управлінням цими активами з метою отримання інвестиційного доходу на користь учасників недержавного пенсійного забезпечення;
25) професійний пенсійний фонд - пенсійний фонд, засновниками якого є об'єднання громадян або юридичних осіб, які утворюються за професійною ознакою. Учасниками цього фонду є виключно громадяни, пов'язані за родом їх професійної діяльності;
26) резервний фонд - фонд коштів, створений відповідно до цього Закону та Закону України "Про господарські товариства" компанією з управління пенсійним фондом, компанією з управління активами, страховими організаціями, а також страховий резерв і гарантійний фонд страховика, створені страховими організаціями відповідно до Закону України "Про страхування" з метою відшкодування можливих збитків учасників пенсійних фондів і застрахованих осіб внаслідок неналежного виконання зобов'язань перед ними або порушення законодавства відповідними суб'єктами недержавного пенсійного забезпечення;
27) роботодавець - фізична, юридична особа, яка є власником підприємства, установи, організації (в тому числі таких, що провадять свою діяльність на території України через філії та представництва); уповноважений орган, особа щодо підприємства, установи, організації, створених на базі майна, що належить до державної та комунальної власності, а також власності Автономної Республіки Крим, та часток (паїв, акцій), що належать державі, територіальній громаді, Автономній Республіці Крим у майні підприємств, установ, організацій; а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують найману працю;
28) саморегулівна організація у сфері недержавного пенсійного забезпечення - юридична особа, що створюється як неприбуткова організація з метою захисту та представлення інтересів учасників пенсійних фондів, компаній з управління пенсійним фондом, компаній з управління активами та страхових організацій, що надають послуги у сфері пенсійного забезпечення. Саморегулівна організація фінансується за рахунок членських внесків її учасників;
29) страхова організація - юридична особа, якій відповідно до законодавства дозволено здійснювати страхування життя та виплату довічних пенсій або пенсій на визначений строк;
30) учасник недержавного пенсійного забезпечення - фізична особа, яка сплачує або на користь якої сплачуються пенсійні внески до недержавного пенсійного фонду, страхової організації або до банківської установи на пенсійний депозитний рахунок і яка має право на недержавне пенсійне забезпечення на умовах і в порядку, визначених пенсійним контрактом, договором страхування або договором про відкриття пенсійного депозитного рахунку та цим Законом;
31) учасник пенсійного фонду - фізична особа, яка сплачує або на користь якої сплачуються пенсійні внески до недержавного пенсійного фонду і яка має право на недержавне пенсійне забезпечення на умовах і в порядку, визначених пенсійним контрактом та цим Законом;
32) чиста вартість одиниці пенсійних активів - вартість одиниці пенсійних активів, що визначається шляхом ділення чистої вартості пенсійних активів на загальну кількість одиниць пенсійних активів на день підрахунку;
33) чиста вартість пенсійних активів - різниця між вартістю пенсійних активів на день проведення підрахунку та загальною сумою зобов'язань пенсійного фонду, що підлягають виконанню на день проведення підрахунку.

Стаття 2. Система недержавного пенсійного забезпечення

1. Система недержавного пенсійного забезпечення - це складова частина системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань (крім випадків, передбачених законами) у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат за рахунок відрахувань на недержавне пенсійне забезпечення та інвестиційного доходу, нарахованого на них.
2. Суб'єктами недержавного пенсійного забезпечення є:
засновники пенсійних фондів;
вкладники та учасники пенсійних фондів;
пенсійний фонд;
компанія з управління пенсійним фондом;
компанія з управління активами, яка уклала відповідні договори;
банківська установа-зберігач пенсійного фонду;
страхова організація, яка уклала договори страхування довічних пенсій або пенсій на визначений строк;
банківська установа, яка має право відкривати пенсійні депозитні рахунки;
саморегулівна організація у сфері недержавного пенсійного забезпечення;
особи, які надають консультаційні та агентські послуги відповідно до цього Закону;
органи державного нагляду і контролю у сфері недержавного пенсійного забезпечення.
4. Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється:
1) пенсійними фондами шляхом укладення пенсійних контрактів відповідно до цього Закону;
2) страховими організаціями шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії та пенсії на визначений строк;
3) банківськими установами шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, гарантованої Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, встановленої законодавством.

Стаття 3. Законодавство про недержавне пенсійне забезпечення

Законодавство про недержавне пенсійне забезпечення складається з цього Закону, Законів України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про страхування", "Про банки і банківську діяльність" та нормативно-правових актів Державної інспекції з пенсійного страхування та інших органів, що здійснюють державний нагляд та контроль за діяльністю з недержавного пенсійного забезпечення, прийнятих відповідно до цього Закону.

Стаття 4. Принципи недержавного пенсійного забезпечення

1. Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється за принципами:
1) законодавчого визначення умов здійснення недержавного пенсійного забезпечення;
2) заінтересованості громадян у недержавному пенсійному забезпеченні;
3) вільному волевиявленні юридичних осіб, об'єднань громадян та об'єднань юридичних осіб щодо створення пенсійних фондів;
4) добровільності участі громадян у системі недержавного пенсійного забезпечення та вибору виду пенсійної виплати, крім випадків, передбачених цим Законом;
5) добровільності прийняття роботодавцем рішення про здійснення відрахувань на користь своїх працівників до системи недержавного пенсійного забезпечення;
6) економічної заінтересованості роботодавця у здійсненні відрахувань на користь своїх працівників до системи недержавного пенсійного забезпечення;
7) неможливості необґрунтованої відмови роботодавця від здійснення відрахувань до системи недержавного пенсійного забезпечення на користь своїх працівників, якщо роботодавець розпочав сплату таких відрахувань;
8) рівноправності всіх учасників пенсійного фонду, які беруть участь в одній пенсійній схемі;
9) розмежування та відокремлення пенсійних активів, належних учасникам пенсійного фонду, від активів засновників пенсійного фонду, компанії з управління пенсійним фондом, компанії з управління активами з метою унеможливлення банкрутства пенсійного фонду;
10) визначення розміру пенсійних виплат залежно від суми пенсійних активів, облікованих на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду або застрахованої особи;
11) гарантування громадянам реалізації наданих їм прав, передбачених цим Законом;
12) цільового та ефективного використання коштів недержавного пенсійного забезпечення;
13) законодавчого обмеження розміру адміністративних видатків у системі недержавного пенсійного забезпечення;
14) відповідальності суб'єктів системи недержавного пенсійного забезпечення за порушення норм, передбачених цим Законом та законодавством.

Стаття 5. Діяльність з недержавного пенсійного забезпечення

1. Діяльність з недержавного пенсійного забезпечення включає:
1) розроблення пенсійних схем та інвестиційних декларацій;
2) укладення пенсійних контрактів;
3) укладення договорів з компанією з управління пенсійним фондом, компанією з управління пенсійними активами, банківською установою-зберігачем, аудитором (аудиторською фірмою), особами, які надають консультаційні послуги, страховими організаціями;
4) залучення пенсійних внесків і ведення персоніфікованого обліку цих внесків і пенсійних контрактів;
5) накопичення пенсійних активів з метою подальшого інвестування цих накопичень та здійснення пенсійних виплат учасникам недержавного пенсійного забезпечення відповідно до пенсійної схеми чи договору;
6) збереження пенсійних активів;
7) розміщення та інвестування пенсійних активів;
8) здійснення актуарних розрахунків щодо довічних пенсій у сфері недержавного пенсійного забезпечення;
9) страхування довічної пенсії та пенсії на визначений строк;
10) виплату пенсійним фондом пенсій на визначений строк;
11) відкриття банківських пенсійних депозитних рахунків.
2. Провадження діяльності у сфері недержавного пенсійного забезпечення без одержання відповідного дозволу або ліцензії та виконання вимог, передбачених цим Законом, забороняється.

Стаття 6. Аудиторські перевірки у сфері недержавного пенсійного забезпечення

1. Планові аудиторські перевірки діяльності пенсійних фондів, адміністраторів, компаній, що здійснюють управління пенсійними активами, банківських установ-зберігачів, страхових організацій та банків, що надають послуги у сфері недержавного пенсійного забезпечення, проводяться не рідше ніж один раз на рік за рахунок юридичних осіб, що перевіряються. Результати аудиторських перевірок підлягають опублікуванню в порядку, визначеному частинами п'ятою та восьмою статті 55 цього Закону.
2. Аудиторська перевірка проводиться відповідно до законодавства та на підставі договору, що укладається між аудитором, який має дозвіл на надання аудиторських послуг на території України, та юридичною особою, що перевіряється.
3. При поданні річної звітності Державній інспекції з пенсійного страхування і центральному органу виконавчої влади у сфері регулювання цінних паперів та фондового ринку адміністратор і компанія, що здійснює управління пенсійними активами, обов'язково додають до зазначеної звітності аудиторський висновок встановленого зразка.
4. Державна інспекція з пенсійного страхування, центральний орган виконавчої влади у сфері регулювання страхової діяльності, Національний банк України та центральний орган виконавчої влади у сфері регулювання цінних паперів та фондового ринку в межах своєї компетенції мають право у будь-який час організувати перевірку діяльності пенсійного фонду, адміністратора, компанії, що здійснює управління пенсійними активами, банківської установи-зберігача, страхової організації та банківської установи, що надають послуги у сфері недержавного пенсійного забезпечення, самостійно або із залученням аудитора. Оплата таких перевірок не може здійснюватися за рахунок особи, що перевіряється.

Роздiл 2. Недержавне пенсійне забезпечення пенсійними фондами

Стаття 7. Недержавні пенсійні фонди, їх типи та види

1. Недержавні пенсійні фонди є юридичними особами - неприбутковими організаціями, що створюються відповідно до цього Закону, діяльність яких не спрямована на отримання прибутку їх засновниками.
Пенсійні фонди створюються з метою накопичення коштів учасників фондів для подальшого їх інвестування з отриманням доходу на користь учасників цих фондів та здійснення виплат за рахунок пенсійних активів відповідно до пенсійних контрактів учасникам фондів, які отримали право на пенсійну виплату.
2. Недержавне пенсійне забезпечення є для пенсійних фондів виключним видом діяльності. Провадження пенсійними фондами іншої діяльності, не передбаченої цим Законом, забороняється.
3. За типами пенсійні фонди можуть утворюватися як відкриті пенсійні фонди, корпоративні пенсійні фонди та професійні пенсійні фонди.
За видами відкриті пенсійні фонди залежно від визначених у їх статутах і відображених в їх інвестиційних деклараціях обмежень інвестиційної діяльності з пенсійними активами можуть утворюватися як агресивні, помірковані або консервативні фонди.
Корпоративні та професійні пенсійні фонди можуть утворюватися лише як помірковані та консервативні фонди.
Пенсійним фондам забороняється змінювати їх тип та/або вид, визначені у статуті пенсійного фонду на день реєстрації в Державній інспекції з пенсійного страхування.
4. Пенсійний фонд не має власних працівників і посадових осіб, управління ним здійснює рада фонду та адміністратор. Компанія з управління пенсійним фондом діє як адміністратор від імені пенсійного фонду в інтересах учасників пенсійного фонду на підставі договору та за винагороду.
5. Пенсійний фонд не може бути проголошений банкрутом.
6. Незалежно від типу та виду пенсійного фонду його учасники можуть бути одночасно і вкладниками цього фонду.
7. Пенсійні фонди мають власні назви, які повинні містити тип і вид фонду, слова "недержавний пенсійний фонд" або "пенсійний фонд" та відрізнятися від назв будь-яких інших пенсійних фондів, створених на території України.
Слова "недержавний пенсійний фонд" або "пенсійний фонд" не можуть використовуватися у назвах юридичних осіб, що створюються не за цим Законом.
8. Пенсійний фонд не може брати на себе зобов'язання, не пов'язані з діяльністю з недержавного пенсійного забезпечення. Пенсійний фонд не несе відповідальності за зобов'язаннями третіх осіб і не має права передавати свої зобов'язання перед учасниками третім особам, крім випадків, передбачених цим Законом.
9. Пенсійний фонд не несе відповідальності за зобов'язаннями держави, а держава не несе відповідальності за зобов'язаннями пенсійного фонду, що зазначається у кожному пенсійному контракті.

Стаття 8. Засновники недержавних пенсійних фондів

1. Засновниками будь-якого пенсійного фонду можуть бути відповідно до цього Закону юридичні особи та їх об'єднання, що беруть на себе безумовні зобов'язання про виконання вимог, установлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань пенсійного забезпечення.
Юридична особа, діяльність якої фінансується за рахунок Державного бюджету України або місцевих бюджетів, має право бути членом об'єднання юридичних осіб, що створює професійний пенсійний фонд, та бути засновником корпоративного пенсійного фонду лише у випадках, коли створення таких фондів передбачено законами України або рішенням відповідних місцевих рад. Заснування такими юридичними особами відкритих пенсійних фондів забороняється. Кошти, перераховані до будь-якого пенсійного фонду будь-яким вкладником, не є власністю держави або органів місцевого самоврядування.
Засновниками корпоративного пенсійного фонду можуть бути роботодавці - юридичні особи, що провадять свою діяльність не менше ніж три роки та мають не менше ніж десять найманих працівників.
2. Засновники відкритого пенсійного фонду не можуть бути компанією з управління активами цього фонду, компанією з управління цим пенсійним фондом, банківською установою-зберігачем цього фонду та його аудитором. Засновники корпоративного та професійного пенсійного фонду не можуть бути банківською установою-зберігачем цього фонду, а також його аудитором.
3. Засновники будь-якого пенсійного фонду можуть бути засновниками компанії з управління активами та компанії з управління пенсійним фондом, з якими цей фонд уклав відповідні договори.
4. Юридична особа може бути одночасно засновником не більш як трьох відкритих пенсійних фондів та лише одного корпоративного чи одного професійного пенсійного фонду, при цьому забороняється заснування відкритих фондів однакового виду.
5. У разі створення пенсійного фонду кількома засновниками один із засновників має право вийти з їх складу, попередивши інших засновників та учасників фонду, за яких він робив внески за власні кошти, не пізніше ніж за один рік до виходу із числа засновників пенсійного фонду. Юридична особа може вийти із складу або ввійти до складу засновників пенсійного фонду, якщо до статуту пенсійного фонду будуть внесені відповідні зміни та доповнення.
У разі виходу із складу засновників одного із засновників корпоративного пенсійного фонду учасники такого фонду, які є працівниками цього засновника, втрачають право бути учасниками такого корпоративного пенсійного фонду. Такі учасники фонду зобов'язані протягом трьох місяців з дня отримання повідомлення про вихід їх роботодавця з числа засновників пенсійного фонду подати адміністратору цього фонду заяву, в якій учасником визначається інший пенсійний фонд, до якого мають бути переведені належні йому пенсійні активи відповідно до вимог цього Закону, та надати разом із заявою копію пенсійного контракту, укладеного з цим фондом.
Якщо роботодавець виходить із складу засновників корпоративного пенсійного фонду, він зобов'язаний сплатити пенсійні внески за раніше укладеними пенсійними контрактами, які підлягали сплаті до дня його виходу із складу засновників пенсійного фонду.

Стаття 9. Статут пенсійного фонду

1. Пенсійний фонд діє на підставі статуту, що відповідає вимогам цього Закону та типовому статуту. Статут пенсійного фонду затверджується засновниками фонду та погоджується, змінюється, доповнюється радою пенсійного фонду після її утворення.
При створенні корпоративного пенсійного фонду статут зазначеного фонду затверджується засновниками за погодженням з представниками трудових колективів відповідних юридичних осіб - роботодавців згідно з вимогами цього Закону.
2. Статут пенсійного фонду може встановлювати тільки такі умови і правила недержавного пенсійного забезпечення, які не суперечать цьому Закону та законодавчим і нормативно-правовим актам, прийнятим відповідно до цього Закону.
3. Статут пенсійного фонду містить:
1) повну та скорочену (за наявності) назву, тип (відкритий, корпоративний чи професійний) та вид (агресивний, поміркований чи консервативний) фонду, місцезнаходження його постійно діючого керівного органу (юридичну адресу);
2) відомості про засновників фонду із зазначенням місцезнаходження їх постійно діючих керівних органів (юридичної адреси), свідоцтв про їх реєстрацію як юридичних осіб;
3) пенсійні схеми, що використовуються фондом, і порядок їх скасування;
4) порядок затвердження та внесення змін до інвестиційної декларації фонду;
5) порядок укладення пенсійних контрактів;
6) права та обов'язки фонду і порядок їх реалізації, права та обов'язки засновників, вкладників і учасників пенсійного фонду;
7) порядок управління фондом;
8) повноваження ради пенсійного фонду, порядок її утворення та функціонування;
9) умови набуття статусу учасника пенсійного фонду, права та обов'язки учасника фонду;
10) умови сплати внесків до фонду;
11) порядок використання пенсійних активів фонду;
12) визначення розміру адміністративних видатків з управління фондом;
13) порядок організації персоніфікованого обліку та звітності, а також порядок отримання вкладниками та учасниками фонду інформації про стан своїх індивідуальних пенсійних рахунків;
14) порядок ліквідації та реорганізації фонду;
15) умови, за яких може бути проведені вибір і заміна компанії з управління пенсійним фондом, компанії з управління активами, банківської установи-зберігача та порядок такої заміни із зазначенням дій, спрямованих на захист прав учасників фонду;
16) порядок оприлюднення інформації про діяльність фонду;
17) порядок внесення змін і доповнень до статуту фонду;
18) інші положення, що не суперечать законодавству.
Державна інспекція з пенсійного страхування може визначити додаткову інформацію, обов'язкову для включення до статуту пенсійного фонду, якщо така інформація необхідна для захисту інтересів учасників пенсійного фонду.
4. Інвестиційна декларація пенсійного фонду є обов'язковим додатком до його статуту і підлягає обов'язковій реєстрації в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку протягом 60 календарних днів з дня реєстрації пенсійного фонду. Примірник зареєстрованої інвестиційної декларації подається компанією, що здійснює управління пенсійним фондом, Державній інспекції з пенсійного страхування протягом п'яти робочих днів з дня реєстрації.
Зміни і доповнення до інвестиційної декларації вносяться та реєструються в порядку, встановленому частиною четвертою статті 10 цього Закону.
5. Зміни і доповнення до статуту пенсійного фонду не можуть погіршувати умови пенсійного забезпечення учасників фонду.
Державна інспекція з пенсійного страхування не реєструє зміни і доповнення до статутів пенсійних фондів, які порушують вимоги цієї частини статті.
6. Рада пенсійного фонду зобов'язана надати всім учасникам фонду інформацію про зміни та доповнення, що вносяться до його статуту, через адміністратора протягом одного місяця з дня їх реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.
Зміни та доповнення до статуту пенсійного фонду подаються на реєстрацію радою фонду за тими ж правилами, що встановлені для реєстрації пенсійного фонду, протягом семи робочих днів з дня затвердження нею таких змін.
7. Типові статути відкритого, корпоративного та професійного пенсійних фондів затверджуються Державною інспекцією з пенсійного страхування.

Стаття 10. Інвестиційна декларація пенсійного фонду

1. Інвестиційна декларація пенсійного фонду розробляється та затверджується радою пенсійного фонду відповідно до цього Закону.
У разі відсутності у складі ради пенсійного фонду осіб, які мають професійну підготовку в сфері інвестиційної діяльності, рада зобов'язана залучити до розроблення інвестиційної декларації консультантів з інвестиційних питань. Оплата послуг таких консультантів здійснюється за рахунок засновників пенсійного фонду.
2. Інвестиційна декларація повинна визначати інвестиційну політику фонду та його вид (агресивний, поміркований, консервативний). В інвестиційній декларації відображаються основні напрями інвестиційної політики пенсійного фонду, обмеження щодо управління та розміщення пенсійних активів з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, порядок визначення структури активів. Інвестиційна декларація є обов'язковою для застосування компанією, що здійснює управління пенсійними активами, та банківською установою-зберігачем.
3. Рада фонду зобов'язана проводити щорічний аналіз ефективності інвестиційної декларації та визначати доцільність внесення до неї змін і доповнень з урахуванням пропозицій, поданих компанією, що здійснює управління пенсійними активами.
4. Правила підготовки, вимоги до інвестиційної декларації та порядок її реєстрації встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Державною інспекцією з пенсійного страхування.

Стаття 11. Реєстрація пенсійного фонду

1. Реєстрація пенсійного фонду та видача йому відповідного свідоцтва провадяться Державною інспекцією з пенсійного страхування.
Пенсійний фонд набуває статусу юридичної особи з моменту його реєстрації в Державній інспекції з пенсійного страхування.
Пенсійний фонд має право на провадження діяльності з недержавного пенсійного забезпечення після його реєстрації та одержання відповідного свідоцтва.
2. Для реєстрації пенсійного фонду його засновники подають до Державної інспекції з пенсійного страхування такі документи:
1) заяву про реєстрацію пенсійного фонду, складену за формою, встановленою Державною інспекцією з пенсійного страхування;
2) нотаріально засвідчені копії установчих документів засновників;
3) статут пенсійного фонду;
4) відомості про посадових осіб засновників і про результати фінансово-господарської діяльності засновників за останні три роки, що передують дню подання заяви, засвідчені аудитором, або аудиторський висновок щодо них.
Відомості про посадових осіб повинні містити інформацію щодо осіб, яким надано право підписання фінансових документів засновників, за формою, встановленою Державною інспекцією з пенсійного страхування.
3. Державна інспекція з пенсійного страхування має право перевіряти подані засновниками пенсійного фонду документи на відповідність їх нормам законодавства та достовірність повідомленої в них інформації. Реєстрація пенсійного фонду провадиться протягом 30 календарних днів з дня подачі всіх документів, визначених цією статтею.
4. Державна інспекція з пенсійного страхування може відмовити в реєстрації у разі невідповідності поданих документів і даних, які вони містять, вимогам цього Закону.
5. У разі відмови у реєстрації або нездійснення реєстрації пенсійного фонду у строки, визначені цим Законом, Державна інспекція з пенсійного страхування зобов'язана письмово повідомити заявника з обов'язковим обґрунтуванням причин відмови або недотримання строків реєстрації та із зазначенням обов'язкових заходів для усунення виявлених недоліків.
6. Засновники пенсійного фонду мають право усунути недоліки або подати додаткові документи та інформацію Державній інспекції з пенсійного страхування протягом 30 календарних днів з дня отримання повідомлення про відмову у реєстрації або про нездійснення її.
Після усунення недоліків або подання додаткової інформації Державна інспекція з пенсійного страхування протягом 30 календарних днів приймає рішення про реєстрацію.
7. Відмова у реєстрації або нереєстрація пенсійного фонду протягом установлених цим Законом строків може бути оскаржена засновниками пенсійного фонду в судовому порядку. Збитки, завдані неправомірною відмовою або нездійсненням реєстрації, відшкодовуються відповідно до законодавства.

Стаття 12. Обов'язкові умови початку діяльності недержавних пенсійних фондів

1. Засновники пенсійного фонду протягом року з дня отримання свідоцтва про реєстрацію зобов'язані:
1) сформувати перший склад ради пенсійного фонду відповідно до цього Закону;
2) утворити адміністратора, що буде здійснювати управління пенсійним фондом, або забезпечити укладення договору з компанією з управління пенсійним фондом, яка має дозвіл на провадження діяльності з управління недержавним пенсійним фондом і може бути утворена як засновниками цього пенсійного фонду, так і іншими особами;
3) забезпечити укладення радою фонду договору про управління та розміщення пенсійних активів з компанією з управління активами, яка має дозвіл Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на провадження діяльності з управління та розміщення пенсійних активів, якщо таке управління не здійснюватиме компанія з управління пенсійним фондом;
4) забезпечити укладення радою пенсійного фонду договору з банківською установою-зберігачем;
5) утворити комісію з переобрання членів ради фонду.
Укладення пенсійних контрактів та отримання пенсійних відрахувань на рахунок пенсійного фонду до виконання вимог цієї статті забороняється.
2. Порядок подання адміністратором інформації про виконання вимог щодо укладення договорів, зазначених у частині першій цієї статті, визначається Державною інспекцією з пенсійного страхування.
3. У разі невиконання вимог частини першої цієї статті Державна інспекція з пенсійного страхування приймає рішення про скасування реєстрації пенсійного фонду.

Стаття 13. Рада пенсійного фонду

1. Для здійснення контролю за поточною діяльністю пенсійного фонду та вирішення основних питань його діяльності утворюється рада пенсійного фонду (далі - рада фонду). Рада відкритого пенсійного фонду утворюється у кількості дев'яти осіб, а рада корпоративного та професійного фонду - шести осіб.
2. Перший склад ради відкритого пенсійного фонду призначається засновниками фонду у кількості шести осіб, які відповідають вимогам частини четвертої цієї статті. Витрати на утримання першого складу ради відкритого пенсійного фонду фінансуються за рахунок засновників та відносяться на їх валові витрати. Повний склад ради відкритого пенсійного фонду повинен бути сформований відповідно до вимог цього Закону протягом одного року з дня реєстрації пенсійного фонду.
3. До повного складу ради відкритого пенсійного фонду входять по троє представників від засновників та від учасників фонду, а також три особи, які не є представниками засновників, учасників фонду, пов'язаними особами пенсійного фонду і його засновників (далі - незалежні члени ради).
До повного складу ради корпоративного та професійного пенсійного фонду входять по троє представників від засновників та учасників фонду, а також за рішенням засновників можуть бути залучені три незалежних члени ради.
4. Члени ради будь-якого фонду обираються на три роки (крім членів першого повного складу ради) з правом переобрання на наступні строки з числа осіб, які:
1) є дієздатними особами, які досягли вісімнадцяти років;
2) відповідають кваліфікаційним вимогам, визначеним Державною інспекцією з пенсійного страхування та статутом пенсійного фонду;
3) не були засуджені за умисні злочини;
4) не були протягом останніх семи років керівниками юридичних осіб, визнаних банкрутами або підданих процедурі примусової ліквідації у період керівництва цієї особи;
5) не є пов'язаними особами інших членів ради фонду.
Члени ради обирають голову ради простою більшістю голосів.
5. Для членів першого повного складу ради відкритого пенсійного фонду, що обирається протягом року з дня реєстрації пенсійного фонду, встановлюються такі строки повноважень: по одному члену ради, призначеному від засновників та учасників, та один незалежний член ради перебувають у складі ради один рік, другий член ради, обраний зазначеними сторонами, та другий незалежний член ради - два роки, третій член ради, обраний зазначеними сторонами, та третій незалежний член ради перебувають у складі ради фонду три роки.
Член ради відкритого пенсійного фонду може скласти з себе повноваження достроково за власним бажанням.
6. Для членів першого повного складу ради корпоративного та професійного пенсійного фонду, що обирається протягом року з дня реєстрації пенсійного фонду, встановлюються такі строки повноважень: по одному члену ради, призначеному від засновників та учасників, перебувають у складі ради один рік, другий член ради, обраний зазначеними сторонами, - два роки, третій член ради, обраний зазначеними сторонами, - три роки.
Член ради корпоративного та професійного пенсійного фонду може скласти з себе повноваження достроково за власним бажанням.
7. Члени ради фонду, які є представниками засновників пенсійного фонду, призначаються засновниками фонду та отримують повноваження членів ради фонду на спільних загальних зборах засновників та учасників фонду.
8. Члени ради фонду, які є представниками учасників пенсійного фонду, обираються до ради спільними зборами засновників та учасників фонду з числа учасників фонду, які:
1) виявили бажання бути кандидатами у члени ради фонду, про що подали відповідну заяву на ім'я голови ради фонду разом із заповненими анкетними даними за формою, встановленою у статуті фонду;
2) відповідають вимогам, установленим у цьому Законі та статуті фонду;
3) не є пов'язаними особами засновників відкритого пенсійного фонду.
9. Незалежні члени ради відкритого пенсійного фонду обираються до ради спільними зборами засновників та учасників фонду з числа осіб, визначених та запропонованих радою фонду, які:
1) погодилися бути кандидатами у члени ради фонду, про що подали відповідну заяву на ім'я голови ради фонду разом з заповненими анкетними даними за формою, встановленою у статуті фонду;
2) відповідають вимогам, установленим у цьому Законі та статуті фонду;
3) не є пов'язаними особами засновників фонду.
10. При визначенні кандидатів у члени ради фонду рада розглядає заяви, що надійшли до ради фонду разом із заповненими анкетними даними не пізніше ніж за 30 календарних днів до дня розсилання письмових повідомлень про проведення спільних зборів засновників та учасників фонду.
11. Обраним спільними зборами засновників та учасників фонду вважається кандидат у члени ради, який набрав найбільшу кількість голосів на спільних зборах засновників та учасників пенсійного фонду.
12. Повноваження членів ради фонду можуть бути припинені у разі:
1) закінчення строку повноважень;
2) якщо член ради, який є представником учасників фонду, перестав бути учасником фонду;
3) прийняття спільними зборами засновників та учасників фонду відповідного рішення;
4) подання членом ради фонду заяви про вихід із складу ради за власним бажанням голові ради або секретарю ради фонду;
5) визнання члена ради недієздатним;
6) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо цього члена ради;
7) визнання члена ради безвісно відсутнім або померлим;
8) виникнення обмежень, установлених частинами четвертою, восьмою та дев'ятою цієї статті;
9) в інших випадках, передбачених законодавством або статутом пенсійного фонду.
13. Рада фонду діє на громадських засадах, якщо інше не встановлено статутом пенсійного фонду. Статутом може бути встановлена винагорода лише членам ради, які не є представниками засновників чи учасників фонду (незалежним членам ради фонду). При цьому розмір річної суми, що спрямовується на виплату винагород членам ради, обов'язково зазначається у видах та обсягах адміністративних видатків пенсійного фонду і опубліковується відповідно до статті 55 цього Закону.
14. Організаційно-технічне забезпечення діяльності ради фонду, в тому числі проведення спільних зборів засновників та учасників, здійснює компанія з управління пенсійним фондом за рахунок коштів, сплачених компанії за управління пенсійним фондом, або засновники пенсійного фонду за свій рахунок.
15. Адміністратор повідомляє Державну інспекцію з пенсійного страхування про утворення ради фонду та зміни у її складі протягом семи робочих днів з дня прийняття відповідного рішення.

Стаття 14. Повноваження ради фонду

1. Рада фонду провадить свою діяльність у порядку, визначеному статутом пенсійного фонду, та відповідно до вимог цього Закону:
1) звітує про діяльність пенсійного фонду перед спільними зборами засновників та учасників фонду;
2) затверджує статут пенсійного фонду, зміни та доповнення до нього, в тому числі інвестиційну декларацію, зміни та доповнення до неї, пенсійні схеми, зміни у пенсійних схемах фонду та їх скасування;
3) подає до Державної інспекції з пенсійного страхування документи на реєстрацію змін та доповнень до статуту пенсійного фонду;
4) обирає голову та секретаря ради фонду з числа членів ради;
5) визначає компанію з управління пенсійним фондом, компанію з управління активами, банківську установу-зберігача, аудитора пенсійного фонду, осіб які надають консультаційні послуги, та укладає з ними від імені фонду договори;
6) заслуховує звіт про діяльність компанії з управління пенсійним фондом, компанії з управління активами, банківської установи-зберігача та осіб, які надають консультативні послуги, та приймає рішення щодо цих звітів;
7) перевіряє та затверджує інформацію про фінансовий стан пенсійного фонду, яка підлягає оприлюдненню в порядку, встановленому цим Законом, та розглядає аудиторський висновок;
8) здійснює контроль за цільовим використанням коштів пенсійного фонду;
9) розглядає спірні питання, що виникають між пенсійним фондом та його учасниками;
10) приймає рішення про ліквідацію відкритого пенсійного фонду та вирішує інші питання, пов'язані з його ліквідацією;
11) вирішує інші питання, віднесені статутом пенсійного фонду до компетенції його ради.
Питання, віднесені цим Законом і статутом пенсійного фонду до компетенції ради фонду, не можуть бути передані на вирішення виконавчих органів засновників фонду, компанії з управління пенсійним фондом або будь-яким іншим особам.
2. Голова ради фонду організовує роботу ради відповідно до цього Закону та статуту пенсійного фонду і підписує від імені фонду документи, передбачені цим Законом.
3. Рада фонду має право здійснювати свої повноваження, якщо у її складі є не менше шести членів для відкритого фонду і не менше чотирьох членів для корпоративного або професійного фонду. У разі коли у складі ради залишилося менше осіб, ніж передбачено цією частиною статті, рада зобов'язана обрати та ввести до складу ради тимчасових членів з числа осіб, які відповідають вимогам статті 13 цього Закону, до дня проведення чергових або позачергових спільних зборів засновників та учасників фонду.

Стаття 15. Засідання ради фонду

1. Засідання ради фонду відбувається не рідше одного разу на квартал і скликається головою ради або на вимогу не менше третини її членів, а також на вимогу Державної інспекції з пенсійного страхування.
Голова ради фонду зобов'язаний скликати позачергові збори ради фонду протягом п'яти робочих днів у разі, коли:
1) рада фонду отримала від державних органів, що здійснюють державних нагляд та контроль у сфері недержавного пенсійного забезпечення, повідомлення про виявлення порушень у діяльності або призупинення дії чи скасування відповідних дозволів на провадження діяльності адміністратора, компанії, що здійснює управління пенсійними активами, банківської установи-зберігача або аудитора фонду;
2) кількість членів ради фонду є менше шести осіб, якщо це відкритий пенсійний фонд, або чотирьох осіб, якщо це корпоративний та професійний фонди, і необхідно введення тимчасових членів ради фонду;
3) достроково припиняється дія договорів з компанією з управління фондом, компанією з управління активами, банківською установою-зберігачем або аудитором фонду;
4) в інших випадках, передбачених статутом фонду.
На засідання ради фонду, що проводиться в IV кварталі звітного року, обов'язково запрошуються представники адміністратора, компанії, що здійснює управління пенсійними активами, банківської установи-зберігача та аудитора фонду.
2. Засідання ради є правоможними, якщо в них бере участь не менше шести членів ради - для відкритого фонду, та чотирьох членів ради - для корпоративного та професійного фонду, включаючи тимчасових членів ради. Рішення ради фонду приймаються простою більшістю голосів членів ради, які беруть участь у засіданні. В разі рівної кількості голосів членів ради вирішальним є голос голови ради.
3. Протокол засідань ради фонду підписується головою та секретарем ради фонду і надається засновникам пенсійного фонду, адміністратору пенсійного фонду, компанії з управління активами та банківській установі-зберігачу, а також іншим особам, яких стосуються такі рішення, не пізніше трьох робочих днів з дня проведення засідання ради фонду.
Рішення ради фонду, прийняті у межах її компетенції, є обов'язковими для виконання засновниками та учасниками пенсійного фонду, компанією з управління пенсійним фондом, компаніями з управління активами та банківською установою-зберігачем.

Стаття 16. Спільні збори представників засновників та учасників пенсійного фонду

1. Спільні збори представників засновників та учасників пенсійного фонду проводяться не рідше одного разу на рік. День, час і місце проведення спільних зборів оголошується радою фонду шляхом розсилання письмових повідомлень усім учасникам фонду не пізніше ніж за 60 днів до дня проведення спільних зборів.
До повідомлення про проведення спільних зборів має додаватися іменний опитувальний лист із списком кандидатур у члени ради фонду (із зазначенням даних про них), які пропонуються для обрання замість вибулих членів ради.
2. Спільні збори представників засновників та учасників пенсійного фонду вважаються правоможними, якщо на них присутні особисто або представлені особами, визначеними відповідно до частини третьої цієї статті, не менше ніж 20 відсотків кількості учасників фонду, зареєстрованих у системі персоніфікованого обліку пенсійного фонду на день розсилання повідомлень про проведення спільних зборів.
Обов'язковим питанням порядку денного спільних зборів є вибори нових членів ради фонду замість вибулих. Голосування на спільних зборах проводиться шляхом подання заповнених іменних опитувальних листів. При голосуванні кожен учасник фонду має один голос. Представники засновників фонду можуть голосувати лише у разі, коли вони є учасниками фонду.
3. Учасники фонду, які не можуть бути присутніми на спільних зборах учасників та засновників, мають право заповнити іменний опитувальний лист, надісланий їм разом з повідомленням про проведення спільних зборів, і надіслати його на ім'я голови комісії з переобрання членів ради фонду, яке обов'язково зазначається в повідомленні. Учасники фонду, заповнені опитувальні листи яких надійшли до пенсійного фонду не пізніше ніж за добу до дня проведення спільних зборів, вважаються присутніми на зборах.
4. До складу комісії з переобрання членів ради фонду входять по одному представнику від адміністратора, засновника (засновників) та аудитор пенсійного фонду. Голова комісії обирається членами комісії простою більшістю голосів.
5. Комісія з переобрання членів ради фонду має такі повноваження:
1) отримання, реєстрація та забезпечення належного збереження отриманих опитувальних листів;
2) підрахунок голосів учасників пенсійного фонду за опитувальними листами з кожного окремого питання порядку денного;
3) оголошення на спільних зборах результатів опитування учасників фонду з усіх відповідних питань.
Члени комісії з переобрання членів ради фонду оголошують результати голосування у точній відповідності із заповненими опитувальними листами та несуть відповідальність за достовірність проголошених ними результатів голосування учасників фонду, які надіслали опитувальні листи.
Після закінчення спільних зборів комісія з переобрання членів ради фонду зобов'язана передати всі отримані заповнені іменні опитувальні листи на зберігання уповноваженому представникові адміністратора.
6. Заповнені іменні опитувальні листи підлягають зберіганню адміністратором протягом п'яти років з дня їх отримання. Достовірність заповнених опитувальних листів та повне і правильне врахування визначених у них пропозицій може бути перевірено Державною інспекцією у справах пенсійного страхування.
7. Результати голосування згідно з порядком денним спільних зборів засновників та учасників фонду доводяться до відома всіх учасників у порядку, встановленому статутом фонду.

Стаття 17. Ліквідація пенсійного фонду

1. Ліквідація корпоративного або професійного пенсійного фонду здійснюється лише:
1) на підставі рішення засновників - за умови виконання фондом усіх передбачених пенсійними контрактами зобов'язань перед учасниками фонду або в разі припинення участі у фонді всіх його учасників з обов'язковим погодженням такої ліквідації з Державною інспекцією з пенсійного страхування;
2) на підставі рішення суду про ліквідацію пенсійного фонду у випадках, передбачених законодавством;
3) у разі настання умов, передбачених частиною дванадцятою статті 18 цього Закону;
4) у разі ліквідації без правонаступництва всіх засновників фонду.
2. Ліквідація відкритого пенсійного фонду здійснюється лише:
1) на підставі рішення ради фонду - за умови виконання фондом усіх передбачених пенсійними контрактами зобов'язань перед учасниками фонду або в разі припинення участі у фонді всіх його учасників з обов'язковим погодженням такої ліквідації з Державною інспекцією з пенсійного страхування;
2) на підставі рішення суду про ліквідацію пенсійного фонду у випадках, передбачених законодавством.
3. У разі прийняття рішення про ліквідацію пенсійного фонду рада фонду зобов'язана повідомити учасників фонду, адміністратора, компанію з управління активами, банківську установу-зберігача та Державну інспекцію з пенсійного страхування не пізніше ніж за шість місяців до дня початку процедури ліквідації.
4. Після прийняття рішення про ліквідацію пенсійного фонду засновниками та радою фонду утворюється ліквідаційна комісія для проведення ліквідації фонду. Склад ліквідаційної комісії затверджується Державною інспекцією з пенсійного страхування. До складу ліквідаційної комісії можуть входити представники учасників фонду, засновників фонду, адміністратора. У роботі комісії також можуть брати участь представники компанії з управління активами, банківської установи-зберігача, Державної інспекції з пенсійного страхування, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
Фінансування роботи ліквідаційної комісії у разі ліквідації корпоративного та професійного пенсійного фонду оплачується за рахунок коштів їх засновників, а у разі ліквідації відкритого пенсійного фонду - за рахунок пенсійних активів у порядку, встановленому Державною інспекцією з пенсійного страхування.
Ліквідаційна комісія має такі повноваження:
1) проведення оцінки загальної чистої вартості пенсійних активів фонду;
2) визначення чистої вартості пенсійних активів, яка належить кожному учасникові пенсійного фонду відповідно до даних персоніфікованого обліку, із зазначенням відсоткового співвідношення вартості таких активів із загальною чистою вартістю пенсійних активів фонду;
3) підготовка ліквідаційного балансу пенсійного фонду з визначенням сум коштів, належних кожному учасникові пенсійного фонду, та зазначенням відсоткового співвідношення цих сум із загальною чистою вартістю пенсійних активів фонду;
4) подання на затвердження Державній інспекції з пенсійного страхування ліквідаційного балансу пенсійного фонду;
5) контроль за передачею розподілених коштів згідно з ліквідаційним балансом пенсійного фонду та з дотриманням вимог цього Закону;
6) підготовка звіту про проведення ліквідації пенсійного фонду та подання його Державній інспекції з пенсійного страхування за формою та в порядку, встановленими нею;
7) інші повноваження, визначені Державною інспекцією з пенсійного страхування.
Порядок утворення та функціонування ліквідаційної комісії та складання ліквідаційного балансу пенсійного фонду визначається Державною інспекцією з пенсійного страхування.
5. Після отримання повідомлення про ліквідацію фонду його учасники повинні надіслати до ліквідаційної комісії письмове розпорядження з визначенням нового пенсійного фонду, якому мають бути передані належні їм пенсійні активи. Разом з письмовим розпорядженням учасники фонду надсилають копію пенсійного контракту, укладеного з новим пенсійним фондом. Письмове розпорядження повинно бути надіслане учасником фонду не пізніше ніж за двадцять днів до закінчення строку ліквідації пенсійного фонду.
6. У разі укладення пенсійного контракту з новим пенсійним фондом учасник фонду зобов'язаний надати новому пенсійному фонду копію пенсійного контракту з фондом, що ліквідується. Після передачі іншим пенсійним фондам пенсійних активів учасників фонду, що ліквідується, їх пенсійні контракти з цим фондом вважаються анульованими.
7. У разі ліквідації пенсійного фонду активи учасників фонду відповідно до їх письмових розпоряджень переводяться до інших пенсійних фондів згідно з ліквідаційним балансом фонду та в порядку, встановленому Державною інспекцією з пенсійного страхування.
Передача активів іншим пенсійним фондам здійснюється грошовими коштами у сумі, належній кожному учасникові пенсійного фонду відповідно до відсоткового співвідношення, зазначеного у ліквідаційному балансі.
8. Передача активів здійснюється відповідно до розпорядження учасника фонду, в якому визначено новий пенсійний фонд, лише після затвердження Державною інспекцією з пенсійного страхування ліквідаційного балансу пенсійного фонду і повинна бути проведена в строк не більше ніж один місяць з дня початку процедури ліквідації пенсійного фонду. У разі коли сума коштів, належна до передачі, є меншою, ніж сума сплачених на користь учасника фонду пенсійних внесків, рада фонду за погодженням і в порядку, встановленому Державною інспекцією з пенсійного страхування, має право прийняти рішення щодо продовження строку передачі активів до інших фондів.
Разом з пенсійними активами адміністратор передає пенсійному фонду, обраному учасником, звіт про операції, відображені на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду.
9. Якщо учасник фонду не надав письмового розпорядження щодо нового пенсійного фонду для передачі належних йому пенсійних активів у строк, встановлений частиною п'ятою цієї статті, належні йому пенсійні активи підлягають передачі до відкритого пенсійного фонду, визначеного ліквідаційною комісією, на умовах та в порядку, встановлених Державною інспекцією з пенсійного страхування.
10. Пенсійний фонд вважається ліквідованим з дня скасування його реєстрації Державною інспекцією з пенсійного страхування.
Скасування реєстрації пенсійного фонду здійснюється на підставі поданого до Державної інспекції з пенсійного страхування звіту про проведення ліквідації пенсійного фонду за умови повного розрахунку з усіма учасниками пенсійного фонду шляхом передачі всіх пенсійних активів його учасників до інших пенсійних фондів або одноразової виплати коштів у випадках, передбачених цим Законом.
11. Забороняється проводити реорганізацію будь-яких пенсійних фондів шляхом поділу чи виділення.

Стаття 18. Особливості створення та функціонування корпоративних і професійних пенсійних фондів

1. Участь фізичних осіб у корпоративних і професійних пенсійних фондах є добровільною. Колективним договором може передбачатися обов'язкове створення корпоративного пенсійного фонду або відрахування внесків роботодавців до відкритого пенсійного фонду.
2. Право участі у корпоративному пенсійному фонді належить всім найманим працівникам юридичної особи - роботодавця, яка його утворила. Роботодавець не має права будь-яким чином обмежувати права працівників на участь у корпоративному пенсійному фонді.
3. Професійні об'єднання не мають права будь-яким чином обмежувати право громадян на участь у професійних пенсійних фондах, якщо ці громадяни відповідають вимогам, установленим для учасників фонду у статуті професійного пенсійного фонду.
4. Працівник або член професійного об'єднання має право відмовитися від участі у корпоративному або професійному пенсійному фонді, крім випадків, коли для певної категорії працівників законом передбачено обов'язкову участь у системі недержавного пенсійного забезпечення, або у разі здійснення повного обсягу внесків на користь учасника до корпоративного або професійного пенсійних фондів роботодавцем або засновником професійного пенсійного фонду за їх власні кошти.
5. Роботодавець, який є засновником корпоративного пенсійного фонду та здійснює управління цим фондом самостійно, зобов'язаний забезпечити укладення відповідних пенсійних контрактів з працівниками, які бажають стати учасниками такого фонду.
Професійне об'єднання, яке є засновником професійного пенсійного фонду, зобов'язане забезпечити укладення відповідних пенсійних контрактів із своїми членами, які бажають стати учасниками такого фонду, та з будь-яким громадянином, який відповідає вимогам статуту фонду і бажає стати його учасником.
6. Вкладник-роботодавець, який утворив корпоративний пенсійний фонд або робить відрахування на користь своїх працівників до відкритих пенсійних фондів, зобов'язаний сплачувати внески за власні кошти на користь працівників, якими укладено відповідні пенсійні контракти. При цьому відсоток таких відрахувань стосовно заробітної плати має бути однаковим для всіх працівників.
Учасники корпоративного пенсійного фонду мають право сплачувати внески на свою користь до корпоративного фонду в розмірах, що не перевищують розміру внесків роботодавця на їх користь.
7. Засновники професійного пенсійного фонду зобов'язані сплачувати внески за власні кошти лише на користь своїх членів - фізичних осіб, з якими укладено пенсійні контракти. При цьому розмір таких внесків має бути однаковим для всіх членів професійного об'єднання.
Учасники професійного пенсійного фонду мають право сплачувати внески на свою користь до професійного фонду в розмірах, що не перевищують внесків, сплачуваних засновниками пенсійного фонду.
8. Участь або неучасть працівника у корпоративному пенсійному фонді не може бути підставою для обмеження роботодавцем його трудових прав.
9. У разі припинення участі громадянина у корпоративному чи професійному пенсійному фонді або ліквідації такого фонду належні громадянинові пенсійні активи не можуть бути вилучені роботодавцем або професійним об'єднанням, що утворили такі фонди, та передаються іншому пенсійному фонду, обраному за рішенням такого громадянина, у порядку, визначеному цим Законом.
10. У разі реорганізації юридичної особи, що є засновником корпоративного пенсійного фонду, обов'язки щодо сплати пенсійних внесків можуть бути передані його правонаступникові. При цьому правонаступник засновника має право прийняти рішення щодо подальшого функціонування цього фонду, зміни розміру внесків, що здійснюються за його власні кошти, або ліквідації пенсійного фонду.
У разі злиття або приєднання двох і більше юридичних осіб, що мали свої корпоративні пенсійні фонди, для утворення спільного корпоративного пенсійного фонду реорганізація існуючих корпоративних пенсійних фондів таких юридичних осіб здійснюється у порядку, встановленому Державною інспекцією з пенсійного страхування за погодженням з Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку і Національним банком України.
11. Засновники корпоративного або професійного пенсійного фонду мають право прийняти рішення щодо призупинення сплати внесків за власні кошти строком до одного року за погодженням з Державною інспекцією з пенсійного страхування, сповістивши про це учасників фонду, компанію з управління пенсійним фондом, якщо така залучалася, компанію з управління активами та банківську установу-зберігача протягом семи календарних днів з дня прийняття такого рішення.
Якщо після закінчення цього строку засновник не приймає рішення про поновлення сплати внесків до фонду за власні кошти, утворений ним корпоративний або професійний пенсійний фонд підлягає ліквідації з дотриманням вимог цього Закону за рішенням засновників, яке погоджується з Державною інспекцією з пенсійного страхування.
Дія цієї частини статті не поширюється на внески до корпоративних пенсійних фондів, які сплачуються роботодавцями як обов'язкові додаткові відрахування на користь окремих категорій громадян, визначених законами України.
12. У разі коли управління корпоративним пенсійним фондом здійснює його засновник без залучення компанії з управління пенсійним фондом, адміністративні видатки, пов'язані з виконанням функцій компанії з управління пенсійним фондом, фінансуються за рахунок такого засновника та відносяться до його валових витрат.
13. У разі коли управління корпоративним пенсійним фондом, створеним кількома засновниками-роботодавцями або об'єднанням роботодавців, здійснюється засновниками без залучення компанії з управління пенсійним фондом відповідно до частини другої статті 19 цього Закону, адміністративні видатки, пов'язані з виконанням функцій компанії з управління пенсійним фондом, фінансуються за рахунок таких засновників і відносяться до їх валових витрат. Частка видатків кожного із засновників визначається щомісяця пропорційно кількості учасників такого фонду, що є їх працівниками.
14. Інші особливості створення та функціонування корпоративних і професійних пенсійних фондів можуть установлюватися Державною інспекцією з пенсійного страхування відповідно до вимог цього Закону.
15. Якщо компанія з управління активами створює свій корпоративний пенсійний фонд, вона має право здійснювати управління активами такого фонду та управління фондом за умови отримання відповідних дозволів.

Роздiл 3. Управління пенсійним фондом

Стаття 19. Адміністратор

1. Адміністратором можуть бути: компанія з управління пенсійним фондом, з якою радою фонду укладено договір, засновник корпоративного пенсійного фонду, який прийняв відповідне рішення, або юридична особа - неприбуткова організація, створена засновниками корпоративного пенсійного фонду на умовах цього Закону. Адміністратор діє від імені пенсійного фонду і в інтересах його учасників.
У своїй роботі компанія з управління пенсійним фондом керується цим Законом, своїм статутом і договором з пенсійним фондом.
2. Засновники корпоративного пенсійного фонду, які прийняли рішення про здійснення управління цим фондом без залучення компанії з управління пенсійним фондом, зобов'язані утворити юридичну особу - неприбуткову організацію виключно для здійснення управління відповідним корпоративним фондом. Утворена засновниками неприбуткова організація набуває статусу юридичної особи з дня реєстрації у Державній інспекції з пенсійного страхування і має право здійснювати управління корпоративним фондом цих засновників на підставі дозволу на провадження діяльності з управління недержавним пенсійним фондом, але не має права займатися будь-якою іншою діяльністю, в тому числі здійснювати управління будь-яким іншим пенсійним фондом. При цьому всі видатки на здійснення управління відповідним корпоративним пенсійним фондом фінансуються його засновниками згідно з частиною чотирнадцятою статті 18 цього Закону. Засновники корпоративного пенсійного фонду несуть солідарну відповідальність за належне виконання зобов'язань адміністратора, покладених на неприбуткову організацію, створену ними за рахунок власних коштів.
Засновник корпоративного пенсійного фонду, який здійснює управління цим фондом, не має право здійснювати управління пенсійними активами фонду, якщо він не є компанією з управління активами.
Адміністратор пенсійного фонду не має права передавати виконання своїх зобов'язань перед пенсійними фондами третім особам.
3. Компанія з управління пенсійним фондом може створюватися будь-якими громадянами та юридичними особами, в тому числі засновниками пенсійних фондів будь-якого типу та виду, у вигляді акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю відповідно до Закону України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
4. Компанія з управління пенсійним фондом має власну назву, яка відображає її організаційно-правову форму, містить слова "компанія з управління пенсійним фондом" та відрізняється від назв будь-яких інших компаній з управління пенсійним фондом.
5. У разі коли компанія з управління пенсійним фондом створена як акціонерне товариство, вона має право випускати виключно прості іменні акції. Компанія з управління пенсійним фондом не може випускати будь-які інші цінні папери та їх похідні.
6. Адміністратор зобов'язаний надавати такі послуги:
1) ведення обліку, пов'язаного із здійсненням пенсійного забезпечення відповідно до цього Закону та інших нормативно-правових актів;
2) виконання дій, пов'язаних із забезпеченням здійснення пенсійних виплат учасникам пенсійних фондів, з якими нею укладено договори;
3) надання банківській установі-зберігачу розпоряджень щодо перерахування коштів для оплати послуг компанії з управління пенсійним фондом, компанії, що здійснює управління пенсійними активами, банківської установи-зберігача, аудитора;
4) здійснення управління та розміщення пенсійних активів за умови отримання відповідного дозволу;
5) надання пенсійному фонду агентських і рекламних послуг, пов'язаних з його діяльністю.
Адміністратор також зобов'язаний складати відповідно до вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів звітність у сфері недержавного пенсійного забезпечення та бухгалтерську звітність пенсійного фонду, надавати її відповідним органам виконавчої влади та учасникам і вкладникам пенсійних фондів.
7. Компанія з управління пенсійним фондом здійснює господарські операції для забезпечення власних поточних потреб відповідно до законодавства та з урахуванням вимог, установлених цим Законом та Державною інспекцією з пенсійного страхування.
8. З метою провадження своєї діяльності компанія з управління пенсійним фондом має право засновувати свої представництва, філії, інші відокремлені підрозділи в порядку, визначеному законодавством, з дотриманням вимог, установлених Державною інспекцією з пенсійного страхування.
9. Діяльність з недержавного пенсійного забезпечення є для компанії з управління пенсійним фондом виключною, крім випадків, коли компанія в установленому порядку отримала дозвіл на провадження діяльності з управління та розміщення пенсійних активів.

Стаття 20. Засновники компанії з управління пенсійним фондом

1. Засновниками компанії з управління пенсійним фондом можуть бути громадяни, юридичні особи та їх об'єднання, що беруть на себе зобов'язання щодо виконання вимог, установлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, які регулюють відносини у сфері недержавного пенсійного забезпечення.
2. Засновниками компанії з управління пенсійним фондом не можуть бути компанії з управління активами або банківська установа-зберігач, які уклали договори про надання послуг з відповідним пенсійним фондом, та пов'язані особи банківської установи-зберігача.
3. Засновник компанії з управління пенсійним фондом може вийти із складу її засновників у порядку, передбаченому статутом компанії, попередивши про це інших її засновників та Державну інспекцію з пенсійного страхування не пізніше ніж за один рік до дня виходу із складу засновників компанії.

Стаття 21. Статут компанії з управління пенсійним фондом

1. Компанія з управління пенсійним фондом діє на підставі установчого договору і статуту, що повинен відповідати вимогам Закону України "Про господарські товариства" та цього Закону, і затверджується в установленому законодавством порядку.
2. У статуті компанії з управління пенсійним фондом, крім відомостей, передбачених Законом України "Про господарські товариства", зазначаються:
1) інформація про засновників компанії, в тому числі про їх реєстрацію як суб'єктів підприємницької діяльності, та місцезнаходження їх керівних органів (юридична адреса);
2) права та обов'язки компанії;
3) відповідальність компанії та її засновників;
4) порядок ліквідації компанії;
5) підстави для заміни посадової особи компанії, а також заходи, спрямовані на захист прав учасників пенсійних фондів при неналежному виконанні зобов'язань посадовими особами компанії;
6) правила оприлюднення інформації, визначеної цим Законом та законодавством;
7) відповідальність компанії згідно з вимогами статті 29 цього Закону.
Статут компанії з управління пенсійним фондом не може передбачати провадження нею будь-яких видів діяльності, крім передбачених цим Законом.
3. Зміни та доповнення до установчих документів компанії з управління пенсійним фондом затверджуються засновниками компанії, підлягають реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для реєстрації статуту компанії, і повідомляються Державній інспекції з пенсійного страхування протягом семи робочих днів з дня реєстрації таких змін.
4. Типовий статут компанії з управління пенсійним фондом затверджується Державною інспекцією з пенсійного страхування разом з центральними органами виконавчої влади у сфері регулювання цінних паперів та фондового ринку.

Стаття 22. Органи управління компанії з управління пенсійним фондом

1. Органи управління компанії з управління пенсійним фондом утворюються відповідно до Закону України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі коли іншими законами встановлюються правила та положення, що відрізняються від положень цього Закону, застосовуються норми цього Закону.
2. До складу виконавчих і наглядових органів компанії з управління пенсійним фондом можуть входити лише особи, які:
1) є дієздатними;
2) мають достатній кваліфікаційний рівень для виконання покладених на них повноважень і відповідають вимогам, установленим цим Законом;
3) не мають обмежень у здійсненні покладених на них функцій, які виникають через їх пов'язаних осіб;
4) не були засуджені за умисні злочини;
5) протягом останніх семи років не були керівниками юридичних осіб, визнаних банкрутами або підданих процедурі примусової ліквідації у період керівництва цієї особи.
Вимоги, встановлені цією частиною статті, поширюються також на посадових осіб адміністратора пенсійного фонду.

Стаття 23. Вимоги до виконавчих органів компанії з управління пенсійним фондом

1. Виконавчим органом компанії з управління пенсійним фондом, який здійснює керівництво її діяльністю, є орган, передбачений статутом компанії відповідно до її організаційно-правової форми згідно із Законом України "Про господарські товариства".
2. Керівник виконавчого органу компанії з управління пенсійним фондом призначається на посаду і звільняється з посади відповідно до статуту компанії з числа осіб, які мають належну професійну підготовку та досвід професійної діяльності, визначеної статутом компанії, не менше двох років.
3. Керівник виконавчого органу та посадові особи компанії з управління пенсійним фондом не мають права отримувати у будь-якому вигляді винагороду від компанії з управління активами, банківської установи-зберігача, страхових організацій, аудиторів пенсійних фондів, з якими компанією укладено договори, та від пов'язаних осіб зазначених осіб.
Вимоги, встановлені цією частиною статті, поширюються також на посадових осіб адміністратора пенсійного фонду.
4. У разі отримання дозволу на провадження діяльності з управління та розміщення пенсійних активів компанія з управління пенсійним фондом зобов'язана створити для цього окремий структурний підрозділ у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері регулювання цінних паперів та фондового ринку.

Стаття 24. Ведення персоніфікованого обліку в пенсійних фондах

1. Ведення персоніфікованого обліку в пенсійних фондах, у тому числі індивідуальних пенсійних рахунків учасників фондів, забезпечується адміністратором.
2. Протягом трьох робочих днів з дня укладення пенсійного контракту з учасником фонду адміністратор пенсійного фонду зобов'язаний відкрити такому учасникові індивідуальний пенсійний рахунок, на якому відображаються всі операції, пов'язані з формуванням і використанням пенсійних активів учасника.
3. Ведення персоніфікованого обліку в пенсійних фондах передбачає облік і зберігання інформації про: учасників пенсійних фондів; зміни, пов'язані з функціонуванням пенсійних схем; належні учаснику пенсійні активи та їх формування.
4. У системі персоніфікованого обліку на кожного учасника пенсійного фонду відкривається індивідуальна облікова картка, в якій використовується постійний ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів.
5. Індивідуальна облікова картка учасника фонду має чотири частини, в яких зазначаються:
1) в умовно-постійній частині:
вид внесків (добровільні, загальнообов'язкові, додаткові обов'язкові);
модифікований ідентифікаційний номер учасника фонду;
прізвище, ім'я та по батькові на поточний момент;
прізвище та ім'я при народженні;
дата народження;
місце народження;
стать;
адреса постійного місця проживання;
серія, номер і назва документа, з якого взято відомості до індивідуальної облікової картки;
громадянство;
номер телефону (за згодою);
запис про спадкоємців, подружжя та членів сім'ї, які перебувають на утриманні учасника фонду;
відмітка про смерть учасника фонду;
2) у частині, що відображає заробіток (дохід), розмір сплачених внесків і строк участі в пенсійному фонді:
код пенсійної схеми;
ідентифікаційний номер вкладника;
рік, за який внесено відомості;
розмір внесків за відповідний період;
сумарний розмір інвестиційного доходу за попередні періоди;
чиста вартість одиниці пенсійних активів;
загальна кількість одиниць пенсійних активів;
тривалість сплати внесків;
ознака особливих умов праці, які дають право на пільги у пенсійному забезпеченні (заповнюється в разі потреби);
сума заробітку (доходу), з якої розраховувалися внески за відповідний період;
сума сплаченого внеску, що не була оподаткована;
сума внеску, сплаченого після оподаткування заробітку (доходу);
3) у частині, що відображає відомості про оплату договору страхування довічної пенсії чи пенсії на визначений строк:
вид обраної пенсійної виплати;
повна назва, місцезнаходження постійно діючого керівного органу (юридична адреса) та банківські реквізити обраної страхової організації;
сума коштів, перерахована страховій організації;
4) у частині, яка відображає відомості про виплати учаснику фонду чи його спадкоємцям, які здійснюються самим недержавним пенсійним фондом:
сума одноразової пенсійної виплати і дата виплати;
дата, з якої призначено пенсію на визначений строк;
місяць нарахування (перерахунку) пенсії на визначений строк;
розмір пенсії на визначений строк, тривалість і періодичність її виплати;
розмір виплаченого інвестиційного доходу, отриманого на пенсійні активи у період виплати пенсії на визначений строк;
сума прибуткового податку з громадян, що була стягнена під час здійснення пенсійної виплати;
залишок пенсійних активів.
6. Індивідуальна облікова картка учасника недержавного пенсійного фонду зберігається в адміністратора протягом усього життя учасника, а після його смерті - протягом 75 років на паперових носіях або в електронному вигляді за наявності засобів, що гарантують ідентичність паперової та електронної форми документа.
7. Підставою для взяття на персоніфікований облік учасників фонду та внесення даних до персоніфікованого обліку є пенсійний контракт.
8. Порядок ведення персоніфікованого обліку в пенсійних фондах визначається Державною інспекцією з пенсійного страхування.
9. На вимогу учасника пенсійного фонду адміністратор зобов'язаний надавати інформацію, яка міститься на його індивідуальній обліковій картці, чи забезпечити вільний доступ учасника до неї.

Стаття 25. Передача відомостей персоніфікованого обліку

1. Передача відомостей персоніфікованого обліку та належної документації провадиться адміністратором у разі припинення дії договору, укладеного між компанією з управління пенсійним фондом та пенсійним фондом; ліквідації, реорганізації шляхом злиття або приєднання адміністратора, а також скасування дозволу, виданого адміністратору, відповідно до цього Закону.
2. При передачі відомостей персоніфікованого обліку та належної документації адміністратор зобов'язаний:
1) забезпечити після отримання від ради пенсійного фонду або від Державної інспекції з пенсійного страхування відповідного повідомлення про обрану або тимчасово призначену нову компанію з управління пенсійним фондом швидку та ефективну передачу відомостей персоніфікованого обліку та необхідної документації;
2) продовжувати виконувати функції адміністратора до передачі новому адміністратору відомостей персоніфікованого обліку та необхідної документації.
Передача відомостей персоніфікованого обліку та необхідної документації провадиться в порядку, встановленому Державною інспекцією з пенсійного страхування, під її безпосереднім наглядом.

Стаття 26. Надання дозволу на провадження діяльності з управління недержавним пенсійним фондом

1. Для провадження діяльності з управління недержавним пенсійним фондом компанія з управління пенсійним фондом, засновник корпоративного пенсійного фонду, який прийняв рішення про самостійне управління створеним ним фондом, а також юридична особа - неприбуткова організація, створена засновниками корпоративного пенсійного фонду на умовах цього Закону виключно для управління відповідним корпоративним пенсійним фондом, зобов'язані отримати дозвіл на провадження діяльності з управління недержавним пенсійним фондом.
2. Для отримання дозволу на провадження діяльності з управління недержавним пенсійним фондом адміністратор подає до Державної інспекції з пенсійного страхування:
1) заяву про отримання зазначеного дозволу та письмове підтвердження про виконання заявником вимог, передбачених цим Законом, за формою, встановленою Державною інспекцією з пенсійного страхування;
2) нотаріально засвідчену копію установчих документів, свідоцтва про реєстрацію як юридичної особи;
3) відомості про результати фінансово-господарської діяльності засновників протягом останніх трьох років, що передують поданню заяви, в тому числі документи, які свідчать про відсутність заборгованості із сплати податків, інших обов'язкових зборів і платежів;
4) відомості про керівні органи та посадових осіб, які провадитимуть діяльність, пов'язану з управлінням недержавним пенсійним фондом, за формою, встановленою Державною інспекцією з пенсійного страхування;
5) довідку банківської установи про внесення до статутного фонду заявника коштів у розмірі, передбаченому цим Законом;
6) аудиторський висновок щодо джерел формування статутного фонду заявника.
Відомості про посадових осіб повинні включати інформацію щодо осіб, які мають право підпису фінансових документів, відображати їх кваліфікацію і досвід професійної діяльності, містити дані про відсутність обмежень на провадження цими особами діяльності з управління пенсійним фондом та інших видів професійної діяльності, а також обмежень, що виникають через їх пов'язаних осіб.
Дозвіл на провадження діяльності з управління недержавним пенсійним фондом видається Державною інспекцією з пенсійного страхування в установленому нею порядку протягом 30 календарних днів з дня подання заяви з усіма визначеними цим Законом документами.
3. Державна інспекція з пенсійного страхування перевіряє подані документи на достовірність повідомленої в них інформації та відповідність їх нормам законодавства. У разі зміни поданих для отримання дозволу відомостей заявники зобов'язані письмово повідомити про це Державну інспекцію з пенсійного страхування протягом трьох робочих днів з дня виникнення такої зміни.
4. Дозвіл на провадження діяльності з управління недержавним пенсійним фондом видається компанії з управління пенсійним фондом, засновникові корпоративного пенсійного фонду, що провадить діяльність з управління пенсійним фондом, або юридичній особі - неприбутковій організації, утвореній засновниками корпоративного пенсійного фонду для управління цим фондом, за умови, що:
1) розмір статутного фонду компанії з управління пенсійним фондом або засновників корпоративного пенсійного фонду, визначений їх статутами відповідно до законодавства, повністю сформований та оплачений коштами на день подання заяви про надання такого дозволу;
2) компанія з управління пенсійним фондом має повністю сформований резервний фонд у розмірах, передбачених Законом України "Про господарські товариства", а розмір її статутного фонду не менше суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро за офіційним обмінним курсом Національного банку України на день подання заяви на отримання дозволу на провадження діяльності з управління недержавним пенсійним фондом. Для формування резервного фонду у цьому разі дозволяється залучати кошти, надані засновниками компанії з управління пенсійним фондом;
3) адміністратор має технічне забезпечення та інформаційні системи для ведення персоніфікованого обліку пенсійних внесків, які відповідають вимогам, установленим Державною інспекцією з пенсійного страхування.
У разі отримання дозволу на провадження діяльності з управління недержавним пенсійним фондом компанія з управління пенсійним фондом зобов'язана підтримувати розмір власного капіталу на рівні не менше суми, еквівалентної трьомстам тисячам євро за офіційним обмінним курсом Національного банку України.
5. У разі зменшення розміру власного капіталу компанії з управління пенсійним фондом, визначеного частиною четвертою цієї статті, компанія зобов'язана:
1) повідомити про це Державну інспекцію з пенсійного страхування протягом трьох робочих днів з дня виникнення такого зменшення;
2) привести розмір власного капіталу у відповідність з обов'язковим розміром, зазначеним частиною четвертою цієї статті, протягом шести місяців з дня виникнення невідповідності, та надати звіт про усунення цього порушення Державній інспекції з пенсійного страхування.
Державна інспекція з пенсійного страхування має право прийняти рішення про продовження строку усунення невідповідності розміру власного капіталу компанії вимогам цієї статті на строк не більше ніж три місяці.
6. Державна інспекція з пенсійного страхування може відмовити у видачі дозволу на провадження діяльності з управління недержавним пенсійним фондом у разі, коли:
1) заява і документи, що додаються до неї, не відповідають умовам, визначеним цим Законом та іншими актами законодавства;
2) положення статуту заявника не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими актами законодавства;
3) у поданих документах виявлено недостовірну інформацію;
4) статутний фонд компанії або частина статутного фонду компанії чи засновника корпоративного пенсійного фонду, сформовані за рахунок позикових коштів, є об'єктом кредитної угоди, будь-яких боргових зобов'язань або не відповідають іншим вимогам, установленим цим Законом;
5) резервний фонд компанії з управління пенсійним фондом не повністю сформований.
7. Рішення про відмову в наданні дозволу на провадження діяльності з управління недержавним пенсійним фондом надсилається заявникові Державною інспекцією з пенсійного страхування у письмовій формі з обов'язковим обґрунтуванням причин відмови.
У разі повторного подання заявником документів після усунення недоліків, зазначених у відмові, дозвіл на провадження діяльності з управління недержавним пенсійним фондом надається в порядку, передбаченому цим Законом.
8. Рішення про відмову в наданні дозволу на провадження діяльності з управління недержавним пенсійним фондом може бути оскаржене заявником у судовому порядку.
Збитки, завдані неправомірною відмовою у наданні дозволу на провадження діяльності з управління недержавним пенсійним фондом, відшкодовуються відповідно до законодавства.
9. Засновник корпоративного пенсійного фонду, який отримав дозвіл на провадження діяльності з управління недержавним пенсійним фондом, не має права провадити діяльність з управління будь-яким іншим пенсійним фондом, крім корпоративного пенсійного фонду, засновником якого він є, крім випадків, коли цей засновник є компанією з управління пенсійним фондом.

Стаття 27. Зупинення дії або скасування дозволу на провадження діяльності з управління недержавним пенсійним фондом

1. На підставі рішення Державної інспекції з пенсійного страхування дія дозволу на провадження діяльності з управління недержавним пенсійним фондом, наданого компанії з управління пенсійним фондом, може бути зупинена у випадках:
1) неодноразового порушення вимог цього Закону, інших актів законодавства;
2) вчинення дій, які завдали або можуть завдати шкоди майновим інтересам учасників пенсійного фонду;
3) невиконання компанією з управління пенсійним фондом вимоги частини четвертої статті 26 цього Закону.
У разі коли зазначені у цій частині статті порушення скоєні засновником корпоративного пенсійного фонду, який управляє цим пенсійним фондом, або юридичною особою - неприбутковою організацією, створеною засновниками корпоративного пенсійного фонду на умовах, визначених цим Законом, дія дозволу на провадження діяльності з управління недержавним пенсійним фондом скасовується.
2. У рішенні Державної інспекції з пенсійного страхування про зупинення дії дозволу на провадження діяльності з управління недержавним пенсійним фондом зазначаються:
1) підстава для прийняття такого рішення;
2) вимога про усунення порушення та строки її виконання;
3) обмеження діяльності, які накладаються протягом строку зупинення дії дозволу на провадження діяльності з управління недержавним пенсійним фондом;
4) порядок надання звітності про усунення порушення;
5) інші відомості, передбачені законодавством.
3. Дія дозволу на провадження діяльності з управління недержавним пенсійним фондом поновлюється за результатами розгляду Державною інспекцією з пенсійного страхування звіту компанії з управління пенсійним фондом про усунення порушення та проведеної у разі потреби перевірки інформації, що міститься у звіті.
4. На підставі рішення Державної інспекції з пенсійного страхування дозвіл на провадження діяльності з управління недержавним пенсійним фондом може бути скасовано у разі:
1) неодноразового або грубого порушення вимог цього Закону та/або актів законодавства, що завдало значних збитків учасникам пенсійного фонду;
2) неусунення порушень у строк, установлений рішенням Державної інспекції з пенсійного страхування про зупинення дії дозволу на провадження діяльності з управління недержавним пенсійним фондом;
3) за письмовою заявою компанії з управління пенсійним фондом або засновника корпоративного пенсійного фонду за умови виконання всіх зобов'язань перед пенсійним фондом.
5. У разі зупинення дії дозволу на провадження діяльності з управління недержавним пенсійним фондом компанія з управління пенсійним фондом не має права укладати нові договори та продовжувати дію укладених договорів про надання послуг пенсійним фондам, рекламувати свою діяльність, але зобов'язана здійснювати функції, пов'язані із забезпеченням виконання зобов'язань перед учасниками пенсійного фонду.
6. Рішення Державної інспекції з пенсійного страхування про зупинення дії дозволу на провадження діяльності з управління недержавним пенсійним фондом або про скасування цього дозволу може бути оскаржене у судовому порядку.
Збитки, завдані неправомірним зупиненням дії дозволу на провадження діяльності з управління недержавним пенсійним фондом або його неправомірним скасуванням відшкодовуються на підставі рішення суду в порядку, встановленому законодавством.
7. Рішення про скасування або зупинення дії дозволу про провадження діяльності з управління недержавним пенсійним фондом надається Державною інспекцією з пенсійного страхування всім пенсійним фондам, з якими компанія з управління пенсійним фондом уклала договори, протягом одного робочого дня, в тому числі письмово, та підлягає обов'язковому оприлюдненню у порядку, встановленому Державною інспекцією з пенсійного страхування.
8. Державна інспекція з пенсійного страхування може тимчасово призначити своїм рішенням компанію з управління пенсійним фондом для виконання всіх функцій компанії з управління пенсійним фондом, дію ліцензії якої зупинено, в порядку, встановленому Державною інспекцією з пенсійного страхування. При цьому:
1) компанія, дію ліцензії якої зупинено, припиняє виконання функцій з управління пенсійним фондом з дня передачі відомостей персоніфікованого обліку тимчасово призначеній компанії з управління пенсійним фондом;
2) оплата послуг компанії, дію ліцензії якої зупинено, не провадиться з дня тимчасового призначення нової компанії з управління пенсійним фондом, а оплата послуг тимчасово призначеної компанії провадиться у розмірах, що не перевищують встановлених для компанії з управління пенсійним фондом, дію ліцензії якої зупинено.
9. Рішення про тимчасове призначення компанії з управління пенсійним фондом надається Державною інспекцією з пенсійного страхування компанії з управління пенсійним фондом, дію ліцензії якої зупинено, та всім фондам, з якими нею укладено договори, протягом одного робочого дня з дати його прийняття, в тому числі у письмовій формі.
10. Рада фонду має право змінити тимчасово призначену компанію шляхом розірвання договору з компанією з управління пенсійним фондом, дію ліцензії якої зупинено, та укладення договору з новою компанією з управління пенсійним фондом і повідомити про це Державну інспекцію з пенсійного страхування протягом трьох днів з дня укладення договору. На підставі цього повідомлення зупиняється дія рішення Державної інспекції з пенсійного страхування про тимчасове призначення компанії з управління пенсійним фондом.
11. У разі скасування дозволу на провадження діяльності з управління недержавним пенсійним фондом, виданого засновникові корпоративного пенсійного фонду, такий засновник зобов'язаний забезпечити укладення протягом 14 календарних днів договору з компанією з управління пенсійним фондом, обрання нового складу ради фонду та письмово повідомити про це Державну інспекцію з пенсійного страхування протягом трьох днів з дати укладення такого договору. У разі неукладення договору з компанією з управління пенсійним фондом протягом визначеного цією статтею строку Державна інспекція з пенсійного страхування своїм рішенням тимчасово призначає компанію з управління пенсійним фондом, розмір оплати послуг якої визначається Державною інспекцією з пенсійного страхування виходячи із середніх розмірів оплати відповідних послуг.
Засновник корпоративного пенсійного фонду, якому було скасовано дозвіл на провадження діяльності з управління недержавним пенсійним фондом, втрачає право на повторне отримання такого дозволу протягом трьох років з дня скасування дії дозволу.

Стаття 28. Винагорода компанії з управління пенсійним фондом

1. Розмір винагороди компанії з управління пенсійним фондом установлюється радою фонду та зазначається у договорі про управління пенсійним фондом як фіксована грошова сума. Граничний розмір річних витрат на оплату послуг компанії з управління пенсійним фондом не повинен перевищувати 1 відсотка суми пенсійних активів, накопичених фондом, яким компанія управляє протягом звітного року.
Встановлювати розмір винагороди як частину інвестиційного доходу, отриманого на пенсійні активи фонду, або як відсоток суми пенсійних активів фонду заборонено. Винагорода сплачується виключно у грошовій формі не частіше одного разу на квартал після його закінчення.
2. Порядок обчислення та виплати винагороди компанії з управління пенсійним фондом установлюється Державною інспекцією з пенсійного страхування.
3. Послуги з управління пенсійним фондом не є об'єктом обкладення податком на додану вартість.

Стаття 29. Відповідальність компанії з управління пенсійним фондом

1. Компанія з управління пенсійним фондом несе відповідальність за своїми зобов'язаннями перед пенсійними фондами, з якими вона уклала договори про надання послуг, а також перед іншими кредиторами всіма активами, що є її власністю.
Відшкодування збитків провадиться за рахунок резервного фонду компанії, а у разі недостатності коштів резервного фонду - за рахунок іншого її майна.
2. Компанія з управління пенсійним фондом не має права передавати виконання своїх зобов'язань перед пенсійними фондами третім особам.
3. Держава не несе відповідальності за зобов'язаннями компанії з управління пенсійним фондом, а компанія з управління пенсійним фондом - за зобов'язаннями держави.

Стаття 30. Ліквідація, реорганізація шляхом злиття або приєднання компанії з управління пенсійним фондом

1. Ліквідація компанії з управління пенсійним фондом здійснюється:
1) за рішенням суду;
2) за рішенням вищого органу компанії;
3) у разі реорганізації компаній з управління пенсійним фондом, шляхом злиття або приєднання.
2. У разі ліквідації, злиття або приєднання компанії з управління пенсійним фондом її засновники повинні не пізніше ніж за шість місяців до початку процедури ліквідації, злиття або приєднання повідомити ради фондів, з якими компанія, що ліквідується, уклала договори про надання послуг, компанії з управління активами цих фондів та їх банківські установи-зберігачі, Державну інспекцію з пенсійного страхування, а також Державну комісію з цінних паперів і фондового ринку, якщо компанія має дозвіл на провадження діяльності з управління та розміщення пенсійних активів.
3. У разі ліквідації компанії з управління пенсійним фондом ця компанія зобов'язана передати відомості персоніфікованого обліку та відповідну документацію в порядку, встановленому цим Законом.
4. Забороняється реорганізація компанії з управління пенсійним фондом шляхом поділу чи виділення.

Стаття 31. Саморегулівні організації недержавного пенсійного забезпечення

1. Пенсійні фонди, адміністратори або компанії з управління активами, що мають дозвіл на провадження діяльності з управління та розміщення пенсійних активів, страхові організації, що мають ліцензію на здійснення страхування життя, можуть створювати на добровільній основі саморегулівні організації у сфері недержавного пенсійного забезпечення або набувати членство в існуючих саморегулівних організаціях.
Саморегулівні організації є юридичними особами, що створюються як неприбуткові організації з метою захисту та представлення інтересів своїх членів, учасників і вкладників пенсійних фондів, розвитку міжрегіональних і міжнародних зв'язків, забезпечення наукового та інформаційного обміну і професійних інтересів, розроблення рекомендацій щодо діяльності у сфері недержавного пенсійного забезпечення.
Державна інспекція з пенсійного страхування у обсязі, в порядку і на умовах, визначених нею, може делегувати саморегулівним організаціям в сфері недержавного пенсійного забезпечення окремі регулятивні повноваження щодо цих організацій.
Саморегулівні організації у сфері недержавного пенсійного забезпечення не мають права займатися господарською діяльністю своїх членів, безпосередньо втручатися в їх господарську діяльність, займатися будь-якою іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку.
2. Саморегулівні організації недержавного пенсійного забезпечення набувають статусу юридичної особи з дня реєстрації в Державній інспекції з пенсійного страхування. Порядок і умови реєстрації саморегулівної організації недержавного пенсійного забезпечення та припинення її діяльності встановлюються Державною інспекцією з пенсійного страхування.
3. Саморегулівні організації недержавного пенсійного забезпечення мають право встановлювати для своїх членів єдині обов'язкові правила, стандарти і вимоги щодо якості провадження діяльності та надання послуг у сфері недержавного пенсійного забезпечення, кваліфікаційні вимоги до спеціалістів, які не повинні суперечити вимогам законодавства, а також здійснювати контроль за дотриманням своїми членами таких правил, стандартів і вимог законодавства у сфері недержавного пенсійного забезпечення. Ці правила, стандарти і вимоги повинні бути узгоджені з Державною інспекцією з пенсійного страхування та набирають чинності з дня прийняття відповідного її рішення.

Роздiл 4. Управління пенсійними активами

Стаття 32. Особи, що здійснюють управління пенсійними активами

1. Управління пенсійними активами здійснюється компаніями з управління активами, банківськими установами, які не є зберігачами пенсійних активів, та, у випадках, передбачених цим Законом, компаніями з управління пенсійним фондом (далі - компанії, що здійснюють управління пенсійним активами).
2. Управління пенсійними активами здійснюється на підставі дозволу на провадження діяльності з управління та розміщення пенсійних активів, який надається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку в установленому нею порядку.
3. Управління пенсійними активами здійснюється відповідно до умов договору про управління та розміщення пенсійних активів, укладеного між:
пенсійним фондом і компанією з управління активами;
пенсійним фондом і банківською установою, яка не є зберігачем пенсійних активів;
пенсійним фондом і компанією з управління пенсійним фондом, яка отримала дозвіл на провадження діяльності з управління та розміщення пенсійних активів.
4. Типовий договір про управління та розміщення пенсійних активів затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері регулювання цінних паперів та фондового ринку разом з Державною інспекцією з пенсійного страхування з урахуванням вимог цього Закону.

Стаття 33. Компанія з управління активами

1. Компанія з управління активами є юридичною особою, яка створюється відповідно до Закону України "Про господарські товариства" з метою провадження професійної діяльності з управління та розміщення активів і надає послуги з управління та розміщення пенсійних активів з дотриманням вимог, передбачених нормами законодавства з недержавного пенсійного забезпечення, на підставі дозволу на провадження діяльності з управління та розміщення пенсійних активів.
2. Компанія з управління активами може бути створена як:
1) товариство з обмеженою відповідальністю;
2) акціонерне товариство;
3) товариство з додатковою відповідальністю.
3. Компанія з управління активами не може бути засновником або пов'язаною особою засновників банківської установи-зберігача пенсійного фонду, засновником корпоративного або професійного пенсійного фонду, з яким вона уклала відповідний договір, крім випадку, передбаченого частиною п'ятнадцятою статті 18 цього Закону.

Стаття 34. Вимоги до посадових осіб компанії з управління активами

1. Органи управління компанії з управління активами утворюються відповідно до Закону України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі коли інші закони встановлюють правила та положення, що відрізняються від положень цього Закону, застосовуються норми цього Закону.
2. До складу виконавчих та наглядових органів компанії з управління пенсійними активами можуть входити лише особи, які:
1) є дієздатними;
2) мають достатній кваліфікаційний рівень для виконання покладених на них повноважень та відповідають вимогам, установленим цим Законом;
3) не мають обмежень щодо здійснення покладених на них функцій, які виникають через їх пов'язаних осіб;
4) не були засуджені за умисні злочини;
5) останні сім років не були керівниками юридичних осіб, визнаних банкрутами або підданих процедурі примусової ліквідації у період керівництва цієї особи.

Стаття 35. Вимоги до виконавчих органів компанії з управління активами

1. Виконавчим органом компанії з управління активами, який здійснює керівництво її діяльністю, є орган, передбачений статутом компанії відповідно до її організаційно-правової форми згідно із Законом України "Про господарські товариства".
2. Керівник виконавчого органу компанії з управління активами призначається на посаду і звільняється з посади відповідно до статуту компанії з числа осіб, які мають належну професійну підготовку і досвід професійної діяльності, визначеної статутом компанії, не менше двох років.
3. Керівник виконавчого органу та посадові особи компанії з управління активами не мають права отримувати у будь-якому вигляді винагороду від адміністратора, банківської установи-зберігача, аудиторів пенсійного фонду, з яким компанією укладено відповідний договір, та від пов'язаних осіб зазначених осіб.

Стаття 36. Вимоги до укладення договору про управління та розміщення пенсійних активів

1. Пенсійний фонд має право укладати договір про управління та розміщення пенсійних активів з однією чи більше компаніями, що здійснюють управління пенсійними активами. Пенсійний фонд, загальна чиста вартість пенсійних активів якого не досягає розміру, визначеного частиною другою статті 49 цього Закону, мають право укладати договір про управління та розміщення пенсійних активів лише з однією компанією, що здійснює управління пенсійними активами.
Компанія, що здійснює управління пенсійними активами, може укладати договори про управління та розміщення пенсійних активів більше ніж з одним пенсійним фондом.
2. Істотними умовами договору, що укладається пенсійним фондом з компанією, що здійснює управління пенсійними активами, є:
1) повна назва та місцезнаходження керівних органів (юридична адреса) договірних сторін;
2) тип фонду (відкритий, корпоративний чи професійний) та вид фонду (агресивний, поміркований чи консервативний);
3) предмет договору;
4) права і обов'язки сторін;
5) обсяги пенсійних активів та умови їх розподілу між компаніями, що здійснюють управління пенсійними активами (в разі укладення договору на управління та розміщення пенсійних активів більше ніж з однією компанією, що здійснює управління пенсійними активами);
6) застереження щодо конфіденційності;
7) порядок подання звітності та інформації з дотриманням вимог цього Закону;
8) відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору та порушення конфіденційності;
9) строк дії договору;
10) розмір винагороди компанії, що здійснює управління пенсійними активами;
11) максимальні розміри винагород, які сплачуватимуться за надання послуг торговцям цінними паперами (посередникам), і витрати на перереєстрацію прав власності;
12) порядок зміни умов договору;
13) умови дострокового припинення договору.
Договір може містити за згодою сторін і інші умови, які не суперечать законодавству. Невід'ємним додатком до договору повинна бути інвестиційна декларація пенсійного фонду.

Стаття 37. Умови проведення заміни компанії, що здійснює управління пенсійними активами

1. Рада фонду може замінювати компанію, що здійснює управління пенсійними активами, з обов'язковим повідомленням про це Державної інспекції з пенсійного страхування. Заміна компанії, що здійснює управління пенсійними активами, може провадитися після закінчення строку дії укладеного договору про управління та розміщення пенсійних активів або достроково.
2. Дострокова заміна компанії, що здійснює управління пенсійними активами, провадиться у разі:
1) скасування Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку дозволу на провадження діяльності з управління та розміщення пенсійних активів, наданого компанії з управління активами або компанії з управління пенсійним фондом;
2) ліквідації компанії, що здійснює управління пенсійними активами, як юридичної особи;
3) укладення компанією, що здійснює управління пенсійними активами, угод, які порушують або наслідком яких є порушення норм законодавства з недержавного пенсійного забезпечення, умов договору про управління та розміщення пенсійних активів та умов інвестиційних декларацій пенсійних фондів;
4) припинення дії договору про управління та розміщення пенсійних активів достроково за згодою сторін;
5) прийняття радою фонду рішення про заміну компанії, що здійснює управління пенсійними активами, за результатами заслуховування її звіту.
3. У разі дострокової заміни компанії, що здійснює управління пенсійними активами, рада фонду зобов'язана:
1) сповістити письмово компанію, що здійснює управління пенсійними активами, про прийняття рішення про її дострокову заміну із зазначенням причин прийняття такого рішення;
2) укласти договір про управління та розміщення пенсійних активів з іншою компанією, що здійснює управління пенсійними активами. При цьому договір про управління та розміщення пенсійних активів вважається достроково розірваним з дня укладення радою фонду договору з іншою обраною нею компанією, що здійснює управління пенсійними активами, за умовами виконання зобов'язань пенсійного фонду за договором, який розривається.
4. Порядок передачі повноважень у разі заміни компанії, що здійснює управління пенсійними активами, встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку та Державною інспекцією з пенсійного страхування.

Стаття 38. Вимоги до здійснення управління та розміщення пенсійних активів

1. Управління та розміщення пенсійних активів провадиться компанією, що здійснює управління пенсійними активами, окремо щодо кожного пенсійного фонду відповідно до затверджених їх статутами пенсійних схем та інвестиційних декларацій, у порядку, що визначається договором про управління та розміщення пенсійних активів і цим Законом, шляхом надання відповідних розпоряджень торговцям цінними паперами та банківській установі-зберігачу.
2. Компанія, що здійснює управління пенсійними активами, зобов'язана надавати такі послуги:
1) виконувати операції, пов'язані із забезпеченням пенсійних виплат учасникам пенсійних фондів згідно з інформацією, наданою адміністратором, та інших видатків, дозволених цим Законом;
2) виконувати операції, пов'язані із забезпеченням передачі коштів і пенсійних активів у випадках, передбачених цим Законом;
3) надавати щороку раді фонду пропозиції щодо змін і доповнень до інвестиційної декларації фонду.
При цьому компанія, що здійснює управління пенсійними активами, зобов'язана:
1) дотримуватися вимог, установлених цим Законом, інвестиційною декларацією фонду, з яким укладено договір, та положень такого договору;
2) надавати пенсійним фондам, що уклали з нею договір та адміністраторам цих фондів повну інформацію про результати своєї фінансово-господарської діяльності та операції з пенсійними активами в порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
3. У разі коли компанія, що здійснює управління пенсійними активами, надає доручення щодо інвестування коштів та розміщення пенсійних активів безпосередньо торговцю цінними паперами, копія цього доручення обов'язково надається банківській установі-зберігачу.

Стаття 39. Надання дозволу на провадження діяльності з управління та розміщення пенсійних активів

1. Для отримання дозволу на провадження діяльності з управління та розміщення пенсійних активів компанії з управління активами та компанії з управління пенсійним фондом, які згідно з цим Законом мають право на отримання такого дозволу, подають до центрального органу виконавчої влади у сфері регулювання цінних паперів та фондового ринку такі документи:
1) заяву на отримання дозволу встановленого зразка;
2) нотаріально засвідчені копії установчих документів заявника, свідоцтв про їх реєстрацію як юридичних осіб;
3) аудиторський висновок про розмір та склад сформованого статутного фонду заявника;
4) довідку банківської установи про внесення коштів до статутного фонду заявника в розмірах, передбачених цим Законом;
5) фінансовий план розвитку заявника на три роки, який обов'язково відображає грошові потоки, планування доходів та іншу інформацію, визначену вимогами до цього плану, що встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку;
6) дані про відсутність заборгованості із сплати податків та інших обов'язкових зборів і платежів, а також відомості про результати фінансово-господарської діяльності заявника протягом останніх трьох років, що передують поданню заяви, за формою, встановленою Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку;
7) відомості про керівні органи та посадових осіб заявника, які займатимуться діяльністю з управління та розміщення пенсійних активів, за формою, встановленою Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Відомості про посадових осіб повинні містити інформацію про осіб, які здійснюватимуть управління та розміщення пенсійних активів, що відображає їх кваліфікацію, досвід роботи у сфері управління активами, відсутність обмежень щодо виконання ними відповідної професійної діяльності, а також обмежень щодо пов'язаних осіб.
Надання дозволу на провадження діяльності з управління та розміщення пенсійних активів здійснюється протягом 30 календарних днів з дня подачі заяви з усіма визначеними цим Законом документами в порядку та на умовах, встановлених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
2. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку перевіряє подані документи на достовірність наявної в них інформації та відповідність нормам законодавства. У разі зміни даних, визначених пунктами 2 і 7 частини першої цієї статті, компанії зобов'язані письмово повідомити про такі зміни орган, що надав дозвіл на провадження діяльності з управління та розміщення пенсійних активів, протягом трьох робочих днів з дня виникнення таких змін.
3. Дозвіл на провадження діяльності з управління та розміщення пенсійних активів видається компанії з управління пенсійними активами або компанії з управління пенсійним фондом за умови, що вони мають повністю сформований резервний фонд у розмірах, передбачених Законом України "Про господарські товариства", а розмір статутного фонду повністю сформований та оплачений коштами на день подання заяви на отримання дозволу і є не меншим ніж:
1) для компанії з управління активами - сума, еквівалентна п'ятистам тисячам євро за офіційним обмінним курсом Національного банку України на день подання заяви для отримання дозволу;
2) для компанії з управління пенсійним фондом - сума, еквівалентна одному мільйону євро за офіційним обмінним курсом Національного банку України на день подання заяви для отримання дозволу.
При цьому резервний фонд може бути сформовано за рахунок коштів засновників відповідної компанії з управління пенсійними активами та компанії з управління пенсійним фондом.
4. У разі отримання дозволу на провадження діяльності з управління та розміщення пенсійних активів компанія з управління активами зобов'язана підтримувати розмір власного капіталу на рівні не меншому ніж сума, еквівалентна трьомстам тисячам євро за офіційним обмінним курсом Національного банку України.
У разі отримання дозволу на провадження діяльності з управління та розміщення пенсійних активів компанія з управління пенсійним фондом зобов'язана підтримувати розмір власного капіталу на рівні не менше суми, еквівалентної семистам тисячам євро за офіційним обмінним курсом Національного банку України.
5. Якщо розмір власного капіталу, визначений частиною четвертою цієї статті, зменшився,