| Новини | Аналітика, корисні посилання |
Широко розрекламована в українських ЗМІ пенсійна реформа покликана продемонструвати ринкові перетворення, від яких, насамперед, мають виграти наші громадяни. Однак, поки що цього не сталося. Смисл реформування полягає в переході до трирівневої пенсійної системи: солідарної, обов'язкової накопичувальної та недержавного пенсійного забезпечення. Базовим документом для функціонування третього рівня став Закон України "Про недержавне пенсійне забезпечення". Він набув чинності з 1 січня 2004 року, але й донині Україна не продемонструвала значного прогресу в розвитку недержавних пенсійних фондів.
Наталія Горюк
Про те, чому так відбувається, кореспондент УКРІНФОРМу розмовляє із заслуженим юристом України, експертом з пенсійних питань проекту USAID "Розвиток ринків капіталу" Наталією Горюк.
- Пані Наталю, ви свого часту активно працювали над розробкою базових законів щодо пенсійної реформи. Ці документи були визнані міжнародними фахівцями найпрогресивнішими. І що ж? Закони є, а гідних пенсій - немає?
- Як і немає гідних зарплат. А з них, власне, формуються надходження до Пенсійного фонду України. Я б не нарікала на нове пенсійне законодавство. Причина в іншому - держава забарилася з реформами в економіці, політиці заробітної плати, оподаткуванні. Мало не мільярдною залишається заборгованість підприємств із зарплат. Ми не позбавилися від виплат грошей у конвертах. Значна частина української економіки все ще знаходиться в тіні. Коли стартувала пенсійна реформа, вона становила до 50% від ВВП, а деякі експерти називали навіть ще більшу цифру - 60%. Правда, в 2005 році, за оцінкою проекту "Цілі розвитку тисячоліття" Програми розвитку ООН, показник "тінізації" знизився до 32%, хоча й це мала втіха.
Найгірше те, що чимало наших громадяни продовжують залишатися в полоні радянських стереотипів і вважають, що пенсію їм має гарантувати держава. Незалежно від того, скільки років вони пропрацювали на виробництві чи скільки сплатили внесків до Пенсійного фонду. Тим часом, нині кардинально змінився принцип нарахування пенсій - запроваджена страхова система. Тобто, за який період сплатив внески - той період і зараховуватиметься до страхового стажу, із якої зарплати сплачено внески до ПФ - відповідно така сума враховуватиметься для виплат на старості літ.
Нині можливості солідарної системи пенсійного страхування обмежені. Демографічна ситуація в Україні погіршуватиметься. Це призведе до збільшення кількості пенсіонерів та фінансового навантаження на ПФ. Із солідарної системи, тобто, з першого рівня, розмір пенсій сягатиме не більше 25-30% зарплати, а решту - можна собі "наростити" самому, відкладаючи гроші на другому та третьому рівнях, де пенсійна виплата залежатиме від суми "нарощених" коштів.
- Однак накопичувальний рівень у нас так і не запрацював?
- Він і не мав бути запроваджений відразу. Старт другого рівня відкладався через низку об'єктивних причин. Необхідно було виконати ряд умов: досягти збалансованості коштів Пенсійного фонду, підготувати організаційно-технічну базу, створити інституційну структуру обов'язкової накопичувальної системи. Та й українська економіка має бути готовою до ефективного використання довгострокового інвестиційного ресурсу - пенсійних грошей накопичувальної системи.
Сутність другого рівня полягає в тому, що частина обов'язкових внесків до державної системи пенсійного страхування накопичуватиметься у єдиному Накопичувальному фонді і обліковуватиметься на накопичувальних пенсійних рахунках громадян. Зазначені гроші будуть власністю застрахованих осіб, а в разі їх смерті - успадковуватимуться. Ці кошти інвестуватимуться в економіку країни з метою отримання інвестиційного доходу і захисту від інфляції. Нині проект Закону України "Про запровадження накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування" знаходиться в парламенті. Очікується, що після його запровадження у 2009 році інвестиційний ресурс пенсійних грошей за рік становитиме 3,34 млрд грн., а за п'ять років - 60 млрд.
До речі, важливою передумовою старту другого рівня є й набуття позитивного досвіду з функціонування третього рівня, тобто, недержавних пенсійних фондів (НПФ).
- Таких фондів у нас вже чимало. Хоча справа, напевне, не в кількості?
- За останніми даними, до Державного реєстру фінансових установ внесено інформацію про 75 недержавних пенсійних фондів (59 відкритих, 10 корпоративних, 6 професійних). Загальна кількість учасників НПФів становить всього 138 398 осіб. Це дуже мало, адже зайнятого населення працездатного віку в Україні нараховується 19 млн. Пенсійні активи недержавних пенсійних фондів становлять близько 118 млн грн., або 0,04% від загальних активів українських банків, які сягають 299,3 млрд грн. Але мусимо пам'ятати: два роки - замало для об'єктивної оцінки роботи третього рівня.
- І все ж НПФи мало приваблюють населення.
- На жаль, поки що українці дуже пасивно ставляться до своєї участі в недержавному пенсійному забезпеченні. Воно ще не стало вагомою складовою соціального чи компенсаційного пакета, що надається роботодавцем найманим працівникам поряд із іншими видами винагороди (відпочинком, преміями, пільговим лікуванням тощо). Зате на Заході недержавні пенсії перетворилися на доволі масовий додатковий вид соціальних гарантій. У розвинених країнах кошти НПФів відіграють важливу роль на ринку капіталів і є чи не найпотужнішими інституційними інвесторами. У нас же нерозвиненість системи НПФів позбавляє вітчизняну економіку потужного фінансового ресурсу. Пенсійні гроші належать до довгострокового інвестування. Їх не випадково ще називають "довгими грошима".
- Що ж стримує українців від перспективи забезпеченої старості?
- Гадаю, відповідь на це ключове питання дає соціологічне опитування, яке було нещодавно проведене Агентством фінансових ініціатив на замовлення проекту "Розвиток ринків капіталу". Цікаво, що в Україні рівень поінформованості суспільства про впровадження пенсійної реформи є досить високим як серед працівників, так і керівників. Однак більшість опитаних мають лише загальне уявлення про неї. До речі, із віком ступінь поінформованості збільшується: від 70% (респонденти 18-25 років) до 83% (після 55 років).
Що ж до підтримки чи не підтримки пенсійної реформи, то майже половина працівників не змогла визначитися взагалі, підтримують її - лише 38%, а 15% - проти. Ті, хто виступали "за", наголошували на нагальності змін, скаржилися на несправедливість нинішньої пенсійної системи та зрівнялівку. Зате їхні опоненти не приховували своєї недовіри до нововведень, оскільки, як вони зазначали, "все одно буде обман".
- Якими є очікування українців від нинішньої реформи?
- Кожен третій опитаний працівник хотів би формувати розмір пенсії без щільної прив'язки до рівня заробітної плати. Тільки це не реально. Хоча подібні настрої можна зрозуміти: виплата зарплат у конвертах, на жаль, ще надто поширена на українських підприємствах.
Не може не насторожувати інше - високий рівень песимізму серед опитаних. 30% працівників висловилися, що нічого не очікують від впровадження пенсійної в Україні. Гадаю, цей результат є наслідком не так слабкої поінформованості про сутність реформи, як низького рівня доходів значної частини населення.
- Скільки зараз людей самостійно накопичують на свою майбутню пенсію?
- Близько 21% опитаних респондентів. І лише кожен шостий з них використовує для цього інструментарій фінансових установ. Подібна ситуація свідчить про невисокий потенціал сучасної недержавної пенсійної системи. На пряме запитання про готовність брати участь в НПФах позитивно відповіли понад 19% - приблизно стільки ж, скільки зараз із власної ініціативи накопичують кошти на старість. Людей приваблює можливість самостійного формування своєї пенсії, гарантія стабільного матеріального стану в майбутньому, забезпечення надійного збереження коштів. Тим часом, серед основних стримуючих факторів працівники назвали недовіру до НПФів, відсутність коштів та належної інформації, побоювання втратити відкладені гроші.
До речі, на недовірі акцентував свою увагу майже кожний третій респондент. Тут, окрім традиційно обережного ставлення українського населення до банків, додається проблема, пов'язана з довготривалим вкладенням коштів. Що також породжує додаткову невизначеність та посилює недовіру. Бо ж не секрет: в Україні можуть бути непередбачуваними і "правила гри", і економічні умови.
Відсутність у населення достатніх коштів для недержавних пенсій також є прикрою правдою. Частка заощаджень у доходах населення в Україні є невисокою. Однак, як свідчать статистичні показники, за січень 2007 року наявний дохід, який може бути використано населенням на придбання товарів та послуг, зріс порівняно з минулорічним на 25%, а реальний, визначений з урахуванням цінового чинника, - на 12,8%. Необхідно також пам'ятати про зменшення реальної заробітної плати з 1 січня 2007 року у зв'язку із збільшенням ставки податку з доходів фізичних осіб до 15%. Тому на потенційні грошові потоки фізичних осіб у НПФи найближчим часом сподіватися складно, хоча потенціал у населення для цього все ж таки є.
- Запроваджуючи третій рівень, держава особливу надію покладала на роботодавців. Наскільки вона виправдалася?
- Керівники підприємств могли б більш активно долучатися до недержавного пенсійного забезпечення та перераховувати пенсійні внески на користь своїх працівників. Законодавством навіть надані спеціальні пільги. Так, передбачена можливість віднесення до валових витрат суми внесків, сплачених до НПФ на користь своїх працівників. Податкові ліміти цих відрахувань визначені на рівні не більше 15% заробітної плати кожного працівника за місяць, та водночас не більше 140% суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи.
Завдяки таким пільгам підприємство може легітимно зменшувати базу оподаткування на прибуток та розширювати інвестиційні можливості свого підприємства. Тільки ці фактори назвали привабливими для себе лише 10-14% опитаних керівників.
Поки що тримає роботодавців у невизначеності відсутність достатньої практики функціонування НПФів та належних знань про взаємодію пенсійного фонду, компанії з управління активами, адміністратора та зберігача. Найбільшу вигоду від недержавного пенсійного забезпечення керівники вбачають у матеріальному стимулюванні працівників завдяки "пенсійному пакету". Цей фактор відзначили 63% респондентів.
Але тішить вже те, в ході соціологічного опитування жоден з керівників не сказав категоричне "ні" щодо перспектив участі в системі недержавного пенсійного забезпечення, а трохи менше половини - заявили про готовність свого підприємства долучитися до цієї важливої справи. І добре, якби такі наміри якнайшвидше почали втілюватися в життя. Адже цей крок дозволить роботодавцям підвищувати зацікавленість найманих працівників у результатах роботи, знизити плинність кадрів, приваблювати нових висококваліфікованих спеціалістів та формувати позитивний імідж свого підприємства. Люди згодом отримають додаткові доплати до своїх трудових пенсій, а вітчизняна економіка вже зараз - додатковий інвестиційний ресурс.
© УКРІНФОРМ, 2007
|
