Проект Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" знаходиться зараз на розгляді Верховної Ради України. Питання це вкрай важливе, оскільки Пенсійна реформа давно вже стала необхідністю. Які причини спонукають до її проведення?
На сьогодні в Україні не створено надійних фінансових механізмів, які б давали змогу трудівникам заощаджувати кошти на старість. Ми добре пам'ятаємо, як під час гіперінфляцій 1993-1994 років мільйони українців втратили вкладені до банків гроші, заощаджені протягом усього життя. На початку 1990-х років чимало людей інвестували кошти в приватні пенсійні фонди і, як наслідок, втратили їх через крах цих установ. Більшість населення не довіряє банкам через високий ризик втрати заощаджень. Водночас сьогоднішня пенсійна система України не здатна захистити людей похилого віку від бідності. Пенсій, що їх сплачує держава, не вистачає для забезпечення мінімально допустимого рівня життя. Аргументом до проведення пенсійної реформи слугує й демографічна ситуація в країні. За прогнозами, частка людей похилого віку невпинно зростатиме щодо частки працюючих протягом найближчих п'ятдесяти років. Це, зокрема, зумовлено значним збільшенням кількості осіб, які до досягнення пенсійного віку вийшли на пенсію на пільгових умовах та за вислугою років.
Крім того, в існуючій системі пенсійного забезпечення не дотримано принципу справедливості. Так, розмір соціальної пенсії для тих, хто ніколи не працював, суттєво не відрізняється від розміру трудової пенсії. В Україні пенсії отримує майже 14 млн. громадян. Середня пенсія складає лише 60% прожиткового мінімуму. Проте й ці вкрай незначні пенсії часом виплачуються із затримкою до 8 місяців.
Отже, чинне законодавство обумовлює значне навантаження на працююче населення. Тому без внесення відповідних змін до законодавчої бази не зможуть бути забезпечені виплати пенсій навіть в розмірах, що діють сьогодні. До речі, криза солідарної пенсійної системи не є суто українським явищем: подібну кризу переживають усі солідарні пенсійні системи в тих країнах, де вони є.
Дехто вважає, що існують інші шляхи виходу з кризи пенсійної системи. Зокрема, не реформування, а лише вдосконалення вже існуючої через збільшення ставок зборів до Пенсійного фонду, запровадження додаткових зборів, обмеження максимальних розмірів пенсій тощо. Але до чого це може призвести? Підвищення ставок зборів призведе до ухиляння підприємств від їх сплати, ще більше коштів відійде у так званий "тіньовий сектор", де не треба сплачувати ані пенсійних внесків, ані податку на прибуток. Ні для кого не секрет, що у малому та середньому бізнесі офіційно нарахована заробітна плата надзвичайно низька навіть для України. Та насправді люди отримують набагато більше, як то кажуть, у "конвертах". У разі введення в дію нового пенсійного законодавства, працівники таких фірм вимагатимуть від працедавців легалізації своїх доходів. Таким чином, очікується, що пенсійна реформа примусить тіньовий бізнес працювати легально.
Яка ж динаміка проходження пенсійної реформи в Україні? На даний момент редакційно уточнений варіант проекту Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", поданий Кабінетом Міністрів України, чекає свого розгляду та прийняття. Він доопрацьований із врахуванням пропозицій та зауважень, які надійшли від народних депутатів України. Зокрема, мною було внесено до Верховної Ради законопроект "Про пенсії за віком та виплати з персональних накопичувальних пенсійних рахунків". Проект був одним з документів, на основі якого було розроблено урядовий пенсійний законопроект. Суть внесених мною пропозицій полягала в тому, щоб поєднати принципи солідарної пенсійної системи і механізм накопичувальних рахунків на перехідний період. Це б забезпечило поступовий перехід до власне накопичувальної системи.
Законопроект повинен врегулювати і вирішити ряд важливих завдань, пов'язаних з функціонуванням пенсійної системи в умовах ринкової економіки, гарантувати соціальний захист (в частині системи пенсійного забезпечення), передбачити диференційований підхід до громадян, в залежності від їх власної участі в формуванні своїх пенсійних заощаджень і стимулювати накопичення таких заощаджень.
Таким чином, в урядовому законопроекті серед основних напрямів реформування передбачається:
- збереження солідарної системи у реформованому вигляді для забезпечення обов'язкових пенсійних виплат (перший рівень пенсійної системи);
- створення загальнообов'язкової системи, в межах якої громадяни повинні будуть робити внески на індивідуальні пенсійні рахунки (другий рівень);
- створення добровільної недержавної пенсійної системи, яка дозволить громадянам із вищим рівнем прибутків заощаджувати додаткові кошти на майбутню пенсію (третій рівень).
Упродовж усього трудового життя кожен буде відраховувати відсотки свого заробітку у певний накопичувальний фонд.
До речі, у новому законопроекті зазначено, що можна буде самому обирати фонд і самому вирішувати, який відсоток від заробітної плати відраховувати. Внаслідок пенсійної реформи буде збережена незначна частка солідарної (радянської) системи в плані управління, а також широко практикуватиметься накопичувальна система.
Чому потрібно зберегти й солідарну (стару) систему? Солідарна система пенсійних виплат є більш чутливою до демографічних змін, але практично нечутлива до змін в економічній ситуації, а накопичувальна система - навпаки. Таким чином буде створено надійну основу для фінансової стійкості системи.
До яких наслідків може призвести реформа пенсійної системи?
Насамперед, зайняте населення буде зацікавлене у власному матеріальному забезпеченні на старість чи на випадок раптової непрацездатності. Крім того, як вже зазначалося, внаслідок зменшення податкового тиску велика кількість підприємств вийде з "тіні", що в свою чергу обумовить зростання надходжень до солідарної пенсійної системи. Звичайно, як і будь-що нове, реформа викличе певне незадоволення, оскільки тимчасово буде обмежено розмір пенсій працюючим пенсіонерам та зменшиться кількість пільгових пенсій.
На мою думку, впровадження пенсійної реформи є однією з найважчих процедур. Це доволі тривалий процес, і необхідно буде мінімум 10, а то й 20 років, щоб перейти від державного монополізму до повноцінного функціонування пенсійних фондів. Цей процес не буде простим, а для багатьох він буде дуже болісним, але життєво необхідним. Як хворому ліки.

На фото: Артур Білоус, народний депутат України, президент Асоціації молодих українських політологів і політиків, кандидат політичних наук.

© УКРІНФОРМ, 2001

Нагору сторінки